Функція кори в дерева

Задумывались ли вы когда-нибудь о том, что собой представляет кора дерева? Из чего она состоит и для чего вообще существует? Давайте разберемся вместе, каково строение древесной коры и какие функции в жизни дерева она выполняет.

Древесная кора

Если спросить у любого человека, что же такое кора дерева он скорее всего ответит, что это внешняя оболочка дерева.

С научной точки зрения все немного сложнее.

Древесная кора – это совокупность высокоспециализированных клеток и тканей, которые располагаются снаружи древесных растений. Имеется кора, как на стеблях растений, так и на корнях.

Кора дерева занимает от 5 до 25%  общего объема растения. На количество и качество коры влияет порода дерева, возраст, условия роста. Например, с возрастом количество коры на дереве уменьшается, а на деревьях, которые растут в местах со сложными погодными условиями (недостатком влаги, высокими или наоборот низкими температурами, повышенной активностью солнца) коры на деревьях больше.

Кора на растении появляется не сразу. У молодых особей стебель покрывает специальная ткань – перидерма и только через пять и более лет она стареет и превращается в кору.

Древесная кора на растениях разных пород имеет разный вид.

По внешнему виду выделяют такие виды древесной коры:

– бороздчатую кору;

– волокнистую кору;

– чешуйчатую кору;

– бородавчатую кору.

По расположению существуют такие виды коры дерева:

– первичная кора

– вторичная кора

Строение древесной коры

Кора дерева состоит из нескольких компонентов:

– луба (флоэма) – внутренний слой коры или первичная кора. Выполняет проводящую и накопительную функции. По лубяным волокнам питательные вещества перемещаются по стволу сверху вниз и накапливаются в паренхимных клетках;

– корка – внешняя часть коры, обеспечивает защиту ствола дерева от механических повреждений и вредителей. Корка образуется из луба, которая со временем стареет и перестает выполнять свои проводящие функции, грубеет и превращается в корку. Корка состоит из отмерших клеток, никакой физиологической активности в ней нет.

Слои древесной коры постоянно обновляются,  со временем старая корка сбрасывается и заменяется новой, этот процесс происходит постоянно на протяжении всей жизни дерева.

Функции древесной коры

Как и все живое на этой планете кора дерева выполняет ряд важных функций, которые позволяю растению успешно развиваться.

Функции коры дерева:

– транспортировочная функция. Кора дерева выступает своеобразным каналом для передвижения питательных веществ от листьев, вниз по стволу, к корням;

– накопительная функция. Древесная кора помимо транспортировки способна также накапливать в себе органические питательные компоненты и сохранять их до момента, когда они могут понадобиться. Например, в период засухи;

– защитная функция. Верхний слой коры дерева призван защищать внутренние волокна от механических повреждения, грызунов и насекомых, плесени и грибков;

– механическая функция. Древесная кора помогает повысить прочность стебля, уберечь его от изгибов и разломов.

Использование древесной коры

Древесная кора используется человеком для собственных нужд с незапамятных времен. С годами появляются новые сферы использования коры дерева.

Из этого материала получают пробки для бутылок (вина или шампанского), производят пробки из коры пробкового дуба и амурского бархата.

Помимо этого из древесной коры производят материал для изоляции, упаковочную тару, латекс, мочало.

А переработав кору определенным образом можно получить деготь.

Настои и экстракты из коры дерева успешно применяют при производстве лекарственных препаратов и косметических средств.

И это далеко не полный перечень сфер, где используется кора дерева.

Ирина Железняк, Собкор интернет-издания “AtmWood. Дерево-промышленный вестник”

Насколько информация оказалась для Вас полезной?

 Loading …

Copyright © atmwood.com.ua. Копирование материала разрешено при указании гиперссылки на источник

Кора – звичайно так називають зовнішню, периферичну частину стовбура або гілки, більш-менш легко відокремлювану від внутрішньої (набагато більш щільною) маси деревини. В ботаніки корою (у дерев’янистих рослин) називають сукупність різних тканин, що знаходяться між шкіркою і камбіальних кільцем. Клітини камбію дуже ніжні, розриваються легше інших, а тому кора віддирається легко в цьому місці від лежачої під нею деревини.

По фактурі і малюнку кори виділяють:

• дерева з гладкою корою ( бук, граб, айлант, вишня);
• дерева з пластинчастої корою ( каштан, платан, евкаліпт);
• дерева з дрібно-трещіністой корою ( груша, ліріодендрон, гінкго);
• дерева з глибоко-трещіністой корою ( дуб черешчатий, верба біла).

1. Будова

Розрізняють первинну і вторинну кору. Первинна кора являє периферичну частина так званої основної тканини; це – тканина постійна. Вторинна кора народжується з камбію і, завдяки діяльності останнього, поступово потовщується [Невелике потовщення первинної кори відбувається лише при утворенні в ній так звані. перідерми. Її називають ще інакше флоемой або лубом. Під останнім назвою вона і буде розглянута детальніше.

Про вторинної корі див. статтю Луб

1.1. Первинна кора

Первинна кора складається з паренхіматіческіх клітин, часто містять хлорофіл і зерна крохмалю. У ній, у свою чергу, нерідко можна розрізнити зовнішню і внутрішню частини. Перша прилягає до шкірці і складається з клітин, щільно один з одним зімкнутих, часто перетворених в пучки колленхіми або склеренхіма. Друга частина складається з тонкостінних клітин, пухко пов’язаних між собою, з невеликими міжклітинними проміжками. У рослин водяних і болотяних, останні досягають значних розмірів, часто зливаються один з одним, утворюючи великі повітряні порожнини і канали, зазвичай відокремлені один від одного лише одним шаром клітин (Межклетние простору). Іноді такі канали безперервно тягнуться через все міжвузля (наприклад у представників родів Hippuris, Ceratophyllum, Myriophyllum), в інших випадках вони перериваються поперечними перегородками (Marsilia, Potamogeton, Butomus та ін.)

1.2. Ендодерма

Самий внутрішній шар клітин первинної кори утворює так звані. Ендодерми, інакше охоронний або захисний шар або захисне піхву, яка демонструє всю вторинну кору, і разом з тим – всю систему судинно-волокнистих пучків або, за термінологією Фан-Тігем і його послідовників, – ” центральний циліндр “. Ендодерма існує в стеблах і в корінні, але в останніх вона виражена набагато рельєфніше. Клітини ендодерми мають особливий пристрій: на радіальних їх стінках (якими вони щільно прилягають один до одного) помітні характерні хвилясті складки, на поперечних розрізах є у вигляді особливо типових темних плям ( плями Каспарі). Спочатку тонкі, чисто целюлозні оболонки клітин поступово кутікулярізуются; при цьому процес кутікулярізаціі починається з тільки що згаданих складок і захоплює під кінець (в більшості випадків) всю оболонку. Щільно зімкнуті клітини роз’єднують систему первинної кори від системи судинних пучків, служачи для останньої “захисним піхвою”. Це має істотне фізіологічне значення. Атмосферне повітря, що проникає через продихи в межклетние порожнини первинної кори, не може, завдяки ендодерми, з останніх потрапити в водяні шляхи судинних пучків і тут заважати пересуванню води. З тієї ж причини повітря в гістологічних елементах судинних пучків може мати інший склад і перебувати під іншим тиском, ніж атмосфера, навколишнє рослина. Однак, ендодерма не перешкоджає вільному обміну води і розчинених в ній речовин між первинною корою і “центральним циліндром” (в корені, наприклад, до останнього вільно притікає вода, що поглинається кореневими волосками). Нерідко з плином часу оболонки клітин ендодерми більш-менш сильно товщають і дерев’яніють, при тому зазвичай більше на внутрішніх стінках, ніж на бічних (радіальних). Втім, у деяких клітин оболонки залишаються як і раніше тонкими, не товщають і не кутікулярізуются: при пересуванні речовин такі клітини відіграють роль проходів або шлюзів (Durchlasszellen) в ендодерми. Хвилясті складки на радіальних стінках, кутікулярізація оболонки і рясне скупчення крохмалю – ось ознаки, що відрізняють клітини захисного піхви від сусідніх. У повітряних стеблах, де ендодерма, як уже було згадано, виражена не настільки ясно, як у коренях, велике скупчення крохмалю є особливо типовою ознакою, завдяки якому тут ендодерми часто називають крохмальним піхвою. На думку Сакса і деяких інших ботаніків, пересування крохмалю по рослині і відбувається переважно з цього піхві. [1]

2. Фотогалерея

• Наріст кори дуба (Quercus robur) на місці пошкодження

3. Використання

За чеським дослідженням Ректоріса, процентне відношення кори до всієї деревної маси становить:

Гілки дуба дають (по Гребе) на 8-10% більше кори, ніж стовбури. На скільки змінюється наведене відношення з розмірами дерев, видно з гессенських досліджень Вальтера: у колів воно коливається між 15,5-28,6%, середня 27,2%, жердянка (0,1-0,2 куб. М) 10, 2-14,5%, середнє 12,0, нетовстих стволів (0,2-0,7 куб. м) 7,0-15,2%, середнє 11,6 і великих стовбурів (0,7-2,0 куб. м) 7,7-12,4%, середня 9,8. У дубовій корі (по Гребе) 24,3%, за обсягом від усієї маси; гладкою “дзеркальної”, 21,4% хорошою розтріскалася і 16,8% грубою, малоцінної.

Кора в більшості випадків не має майже ніякої цінності, хоча іноді служить матеріалом для різних виробів – піддається механічній або хімічній обробці; так, кора дуба, багатьох верб, їли, модрини і частково берези (власне “зазелень” без берести, в Сибіру і Норвегії) і вільхи вживається як “корье-дубль”, “Дубен” або “дуб” при виробленні шкір (див. Дубильні матеріали) і потім, після вимочкі, йде за кордон на приготування брикету.

Кора пробкового дуба доставляє пробку; береста берези – матеріал для досить різноманітних виробів і для добування дьогтю. Кора липи, верб і ільмів дає лико для личних виробництва і, крім того, перша – мочало для рогож і лантухів, лубок для різних виробів. З кори осокора виробляються наплавлення до самоплавам і неводам. Дахи з соснової кори (Новгородська губернія) набагато краще солом’яних; ялинова кора вживається на підстилку під дранічние покрівлі. З вербової кори ( Salix purpurea і Salix helix ) Видобувається саліцин, в’ють мотузки для неводів і т. п. Кора вільхова і волоського горіха придатна для фарбування в чорний і коричневий кольори; з лубу рокитника (( Citysus laburnum і ( Citysus alpinus ) Плетуть в Італії прекрасні капелюхи і т. п.

На Північно-Заході Росії відсоток кори їли коливається в межах 9-10,5%.

3.1. Заготівля кори на початку XX століття

Найкращий час для заготівлі кори – наступ повного руху соків в дереві, коли вона легко відстає від деревини – “знімається панчохою” або цілісним шматком. “Окорені” або “ошкурювання” виробляється, залежно від мети заготовки кори, як на зрубаних, так і на зростаючих деревах, наприклад, при заготівлі лик, берести, дубль і на мочало можна користуватися деревами, що стоять на корені, роблячи поздовжні і поперечні розрізи кори сокирою або “пешенкой” – залізним долотцом на довгій ручці – і віддираючи кору від деревини пешенкой ж або простий палицею з загостреним косим зрізом, кінцем, або ж прямо руками. При віддирання корья-дубль його не відокремлюють від решти кори верхнім надрізом, а залишають висіти і сохнути на стовбурі, під захистом крони дерева. У зростаючих дерев кора знімається лише зі ствола, на гілках ж і сучках, часто більш цінна за своїми якостями, залишається і непродуктивно пропадає. Береста на вироби, липова К. на лубки і соснова і ялинова для дахів зручніше заготовлюються зі зрубаних дерев тим же способом, як і з зростаючих, причому знаряддя, що вживаються для зняття дубової К., схожі загалом, бувають в Німеччині та Австро-Угорщини дуже різної величини, форми і види з заліза, дерева і кістки і назив. дубловимі ложками, різаками, долотцамі і т. п. [2]

Для здешевлення сдіркі кори і виробництва її взимку, коли робочий день коштує дешевше, придумано штучне окорені за допомогою пари. Апарат Метра – рід паровика, в якому пар з однієї частини горизонтального котла переходить в іншу, де в ящику поміщається матеріал, який підлягає окорені; після відпарювання кора легко відстає від деревини. Ще краще інший апарат Номезона (Nosmaison), що складається з рухомого циліндра котла на двох колесах, внизу якого видобувається пар, що надходить, після перегрівання у верхній частині до 200-250 , в бочки, де поміщається окореваемий матеріал. В добу очищається від кори до 1000 кг [3]. Використовувався також апарат Моржі, що представляє заощадження в роботі, порівняно з ручним окорені, щодо 1:6 [4].

Знята кора повинна бути добре просушена і сберегаема від підмочки дощем, переважно з нижнього боку, що прилягала до камбіального шару, що особливо шкідливо відбивається на її якостях як дубль. Ймовірно, на цій же підставі рубають у нас на заплавних луках вербу на корье до розливу річок, так як потім виходить менш придатне корье. Точно також вимочкі або намокання липової К., при заготівлі її, шкідливо впливає на цінність отриманих з неї сеча, зменшуючи їх білизну. Внаслідок цього при просушування заготовленої К. в лісі її прикривають зверху шматками старої грубої К., а за кордоном, дуже часто, навіть непромокальними або клейончастими брезентами. Ступінь висихання К. в лісі, розробка її та сортування бувають різні, дивлячись по відмінності деревних порід. Так 1) дубль – дубове і у нас вербове, – заготавливаемое з молодих тонкомірних дерев, втрачає у вазі, при лісовій сушінні, 40-50%, при подальшому ж висиханні в шкіряних заводах, протягом трьох тижнів, близько 5-6%. К. вельми рідко заготовлюється прямо в складеному заходи, а здебільшого попередньо зв’язується в пучки або в’язки, дуже різної довжини і товщини, для чого вживаються різноманітні верстати і преси ([5]) і продається за вагою. Це цілісне корье-дубль – “полузіна” – часто є в торгівлі вже подрібненим і набитим в кулі або мішки, для чого воно перемелюється за кордоном на особливо влаштованих з цією метою млинах, товчеться в ступах – “дуботолчеях” (Пермська губ.), часто влаштовуються на Волзі при вітряних млинах (Костромська і Нижегородська губ.) або іскрашівается (вербове) молотьбою ціпами і навіть ще більш первісним способом: просушивши К. в клуні, причому вона втрачає у вазі до 12,5% і робиться дуже крихкою, молотять її 2 – 3 кіньми, запряженими у вози або одноколці з двома колесами, навантажуючи останні, для більшої ваги, камінням (СР Гарман). Краща дубова кора “дзеркальна” має гладку, блискучу поверхню сріблясто-сірого кольору, нерідко з більш темними плямами. У гідність дубль можна переконатися при розгляді розрізу під лупою: в останньому шарі можна помітити світлі неправильно-круглі, овальні і навіть звивисті цятки, горіхового кольору; чим значніше число їх, тим вища якість дубль. Найбільш сприятливі для дубль – помірний клімат, сонячне – південне або західне – положення, свіжа, досить пухка і багата вмістом мінеральних речовин, тепла грунт, хоча, загалом, дубняки, що повертаються на дубль, мало вибагливі на грунт і дуже добре ростуть на голих скелях ( Рейн) і на тощем піску – вересових пустирях ( Голландія і північна Німеччина).

За дослідженнями Гребе, ніж сирее місце розташування, тим менше отримують корья за обсягом, зате воно тяжче. Точно також на піщаній і глинистому грунті кількість дубової К. буває однаково, але на першій вона важча. На якість дубль впливає

• рід господарства (низькостовбурні, особливо у вигляді лесохлебного, заслуговує перевага);
• оборот рубки, який повинен бути близький до віку настання найбільшого щорічного приросту і для отримання однієї тільки К., дорівнює 14-20 рокам. У цьому випадку дохід при зруб десятини, в середньому, 515 пуд. і 13 куб. саж.;
• повнота насаджень – своєчасне, в належній мірі, виробництво прочисток, проріджування і прохідних рубок;
• склад насадження: при значній домішки другорядних деревних порід К. дуба буває тонше і тому з кожного дерева виходить її менше. За Нейбранду, при переході від змішаного насадження до чистого, дохід збільшується, в середньому, до 21%, а внаслідок поповнення насадження, після зруб, дубом, можна отримати К. при здає вирубці в середньому 50% (Ейкмейер). Навпаки, при залишенні навіть дуже помірного числа дерев “на перестій” або у вигляді “маяків” (середнє господарство) дохід у вигляді К. зменшується на 30-35%. При самому ретельному збереженні дубль вміст у ньому таніну, протягом короткого навіть часу, значно змінюється. Загалом, “корьевое господарство” в дубняках одне з найбільш вигідних, і в змозі дати, навіть на поганий грунті (Голландія), до 7% на зав’язаний в ньому капітал. Хоча наприкінці вісімдесятих років ціни на дубове корье сильно впали за кордоном, внаслідок введення там сурогату – дублення шкір мінеральними речовинами, але в даний час вимога на корье-дубль знову починає зростати [У Німеччині по 410000 дес. під дубловимі дубняка, для задоволення ж потреби всієї Європи в дубовій К. необхідна площа дубняків близько 35 000 0 0 дес.].

СР Hohenstein, “Die Eichensch l-Wirthschaft” ( 1861); Tribolin, “Der Eichensch lwaldbetrieb” ( 1876 ​​); F v. Hohnel, “Die Gerberinden” ( 1880); Ф. Арнольд, “дубль і дубняки” (“Жур. мануф. і торгівлі”, 1866, VI); В. Собічевскій, “Про повернення дубових нізкоствольніков з метою отримання дубль для вичинки шкір” (“Записки Имп. Заг. Сільсько-Хоз. Південної Росії”, 1872, т. II); М. Йоельсон, “Про повернення дубових нізкоствольніков з метою отримання дзеркальної К. для дублення”, (“Лісовий Журнал”, 1889). Вербова К. – “задубіть” або “кірка” (СПб. губ.), “Рокитник” – вживається у нас переважно як дубль, зрідка – як виробний матеріал для деяких плетених виробів, напр. личаків; правильного вербового корьевого господарства до сих пір ще не заведено. Розрізняють (Пенз. губ.) У торгівлі три сорти вербової К.: раменах або лісове корье – вищий сорт, заготовлюють з волосистих або волохатих верб (Salix caprea S. aurita, S. cinerea); таловоє або канавное корье – К. талових або тальнікових верб (S. viminalis, S. fragliis, S. pentandra та ін) з гладким листом, і Ветлова корье; останнє має червонуватий колір і буру нижню сторону – “підкладку”, – і тому домішка його до вищих сортам сірувато-білого кольору з білою підкладкою, часто практикується торговцями, легко впізнається на-віч. Про кількість витрачається у нас вербової К., через брак точних даних, можна судити приблизно; так напр., З однієї Фінляндії щорічно привозиться в СПб. більше півмільйона пуд. Відпустка “деревної К.”, переважно дубль, з Росії за кордон незначний; вивезено: 1890 р. – 57064 пд. (44135 р.), 1891 р. – 55232 пд. (34102 грн.) І 1892 р. – 84300 пд. (57935 грн.). Ймовірно, що вищевказані умови зростання насаджень впливають і на якості берести і липової К., хоча вони поки і мало ще досліджені. Щодо обліку берести см. Береста. Липова К. знімається як з молодих дерев, так і з середньовікових і старих, але технічні якості її, а тому й вживання, різні. Для збору молодий К. – “лик”, “лукон” або “смичін” – обдирають К. з зростаючих дерев, залишаючи на корені голі стовбури, або попередньо зрубують їх. Розрізняють лико: а) за часом заготовки: перводерное – здерті навесні – і дранец, зимової сдіркі; б) за родом заготовки: “трубки” – цільна К., знята з усього стволика, і “шмагати” або “полосовка” – зняте смугами або “стрічками”. Облік лик при продажу дуже різноманітний в різних губерніях, тут треба обмежитися лише приведенням деяких назв: партіями (Мінська, Волинська) – 60 пучків по 40 лик (Ряз. губ.); “Копами”: 60 “вясел” по 30 “скручуванням” ; згорнуті “тисячами” (Пенз.), “сотнями” (пн.-зх.. і зап. губ., Владім.), з відмінністю за сортами, “пучками” (Володимирська), “ношами” і “ношіцамі” – в 100 штук (Вітебська, Тульська), 60 великого чи 100 дрібного – дві “полуношкі”. Зрідка, місцями, лико продається на вагу – пудами. З куб. сажня дрібних липових дров виходить 40 пд. сирих лик, а з хмизу – 15 пуд. У куб. сажня лик (вагою 71 пд.) 104 пучка, по 30 штук в кожному (Владім.). З середньовікових 40-50 літніх – “садових” – лип не цілком ще згрубла К. (власне луб) йде на приготування сеча, для чого вона знімається в травні або на початку червня, коли, за зауваженням робітників, її “розмочити дощ, розпарить сонце і розгойдає вітер “. У” мочальніков “К. повинна легко відділятися. Вона, як” мочальним дуб “, знімається зі” знімача “” трубою “або” трубкою “цілісними шматками в 6 арш. довжини, що зберігають форму стовбура, і враховується “зв’язками”, що складаються з 3-6 трубок, вкладених одна в іншу, К. більш товстих дерев, в 5 – 6 ВРШ., йде на приготування товарних дубьев і розрізається на шматки не менше 4 арш. довжини і 1 арш. ширини. Дуже товста К. зі старих дерев – “полубіна” – дає сухий, крихкий, луб – “луботь”.

Примітки