Закономірності поширення форм земної кори
Типи земної кори
Земну кору вивчено значно краще, ніж глибинні сфери Землі. Як показали геофізичні дослідження, в будові земної кори беруть участь три шари порід. Верхній шар називається осадовим, бо він складений переважно осадовими породами: пісками, глинами, вапняками та ін. Поширений майже скрізь на планеті, але його товщина коливається в значних межах — від кількох метрів на виходах на поверхню давніх кристалічних порід до 15 км в Баренцовому морі. Середній шар називається гранітним за його схожість за щільністю з магматичними породами — гранітами. Поширений переважно під материками, товщина його змінюється від 0 до 20 км. Верхня частина гранітів в деяких районах, наприклад на Кольському півострові, в північних і центральних районах України, виходить на земну поверхню і доступна для безпосереднього вивчення. Нижній шар земної кори найменш досліджений, умовно названий базальтовим внаслідок схожості за щільністю з цією гірською породою. Як і осадові породи, має повсюдне поширення, а товщини його коливаються від 3 до 40 км.
Особливості будови земної кори під континентами і океанами стали причиною поділу її на два типи: континентальну і океанічну. Границя між ними не збігається з межами материків і океанів, вона проходить по океанічному дну на глибинах 2000—3500 м. Досить часто виділяють ще третій тип земної кори — перехідний: в цій зоні спостерігається чергування ділянок континентальної та океанічної кори.
Континентальний тип земної кори найтовщий. Його середня товщина 43,5 км, мінімальна, близько 20 км, — на стику з океанічною корою, максимальна, до 75 км, — під гірськими хребтами Тибету, Тянь-Шаню, Паміру. В цьому типі здебільшого добре виражені всі три шари порід — осадові, гранітні та базальтові.
Океанічний тип земної кори має малу товщину (5—20 км) при значному поширенні. Характерна його особливість — відсутність гранітного шару. Тому осадові породи незначної товщини залягають безпосередньо над базальтовими.
Для перехідного типу земної кори характерна велика контрастність, властива зонам сучасних геосинкліналей. До перехідного типу належить ділянка кори під Курильською дугою, ділянки, зайняті Чорним, Середземним, Червоним і Карибським морями, а також деякі підводні хребти. Утворення перехідного типу кори пов’язане з активним гороутворенням.
Важливі дані про будову і товщину земної кори на одних і тих самих широтах дають гравіметричні дослідження — вивчення сили тяжіння. Нагадаємо, що її величина є рівнодійною притягання маси Землі і відцентрової сили обертання планети.
Гірські хребти створюють у верхніх шарах додаткову масу і тому повинні б збільшити величину сили тяжіння пропорційно масі гір. В океанах же густина води близько 1 г/см8, тому сила тяжіння над її поверхнею повинна б бути меншою, ніж в горах. Низинні райони на суші займають проміжне положення, і тому логічно припустити, що сила тяжіння тут матиме середньоширотні значення.
Вимірювання показали, що фактично сила тяжіння на одній і тій самій паралелі скрізь практично однакова. Це означає, що в горах вона менша від нормальної, тобто тут проявляється, як прийнято говорити, від’ємна гравіметрична аномалія, на морі сила тяжіння більша розрахункової і аномалія тут додатна, на низовинах величини сили тяжіння близькі до розрахункових.
Рис. 16. Ізостазія: a — рівнина; б і в — гірські країни; г — плато; д — океан; 1 — осадові породи; 2 — гранітний шар; 3 — базальтовий шар; 4 — верхня мантія; 5 — океан; 6 — поверхня Мохоровичича (Мохо)
Такий розподіл сили тяжіння та її аномалій пояснюють ізостазією — зрівноваженням ваги земної кори різної густини на верхній мантії. Гірські хребти мають глибокі, але легкі “корені”, а океанічне дно складене переважно важкими базальтовими породами (рис. 13). Якщо десь порушена рівновага від зміни навантаження, земна кора поступово спливає (наприклад при руйнуванні гір, таненні льодовиків та ін.) або занурюється в мантію, якщо її вага збільшується. Таким чином, земна кора ніби “плаває” на верхній мантії, а нижня межа кори дзеркально відображає рельєф поверхні Землі. У цьому відношенні кора нагадує айсберг в океані. Згідно із законом Архімеда, всі айсберги, щоб вони могли плавати, мають бути глибоко занурені у воду. Чим вищий айсберг, тим більша його підводна частина. Цей закон можна застосувати і для земної кори — материки мають товстішу кору ніж опущені простори океанічного дна.
Описане явище ізостазії означає, що океан — це не тільки результат наявності води в ньому; поділ земної поверхні на сушу і море зумовлений різною будовою надр Землі. Материки не можуть опуститися нижче рівня Світового океану, бо вони складені головним чином легкими гірськими породами. У будові океанічного дна переважають більш важкі породи. Таким чином, материк не може перетворитися в океан і навпаки.
Думки щодо поділу земної кори на різні типи дотримуються не всі вчені. Деякі геологи вважають, що земна кора скрізь на Землі однакова. Виявлені ж відмінності в характері проходження сейсмічних хвиль і розподілі сили тяжіння пояснюються тим, що кора під океаном зазнає величезного тиску водних мас і насичена водою. Це і змінює її властивості.
Важливі дані про будову земної кори дають відомості, одержані в процесі глибокого буріння. Так, результати аналізів гірських порід, взятих з Кольської надглибокої свердловини, виявилися досить несподіваними. Там, де за геофізичними даними передбачалася наявність базальтового шару (у зв’язку з різкою зміною швидкості проходження хвиль), свердловина пересікла світлі архейські гнейси. Це дуже змінені, чи мета-морфізовані, гірські породи осадового або магматичного походження з високим вмістом кремнезему, і, що дуже важливо, одна з головних складових частин гранітного шару. Виникає питання: невже всі здогадки геологів і геофізиків про будову глибоких надр земної кори виявилися неправильними? Ні, це не так. Надглибоке буріння ще раз показало, наскільки складні природні процеси і яка непроста будова кори. У даному випадку різка зміна швидкостей хвиль пов’язана не з переходом від гранітного шару до базальтового, а з розущільненням порід за рахунок утворення тріщин в процесі звільнення води з кристалічних сіток мінералів під впливом високого тиску і температури.
Результати глибокого буріння змінили уявлення про характер розподілу температур в надрах Землі. Раніше вважалося, що в межах Балтійського щита й у подібних йому регіонах збільшення температур з глибиною незначне. Очікувалося, що на глибині близько 7 км температура досягає 50е, а 10 км — 100°. Насправді температура виявилася значно вищою. До глибини 3 км температура збільшувалася на 1° через кожні 100 м, що відповідало розрахункам. Але далі її приріст досяг 2,5° на кожні 100 м, і, таким чином, на глибині 10 км температура виявилася рівною 180°. Допускають, що висока температура — наслідок інтенсивного теплого потоку, який іде від розігрітої мантії.
Щоб краще вивчити глибинну будову Землі, передбачається закласти кілька нових надглибоких свердловин у різних районах Землі. Деякі з них повинні досягнути границі Мохоровичича. Це означає, що в недалекому майбутньому до рук учених попадуть унікальні зразки геологічних порід. Цілком ймовірно, що глибоке буріння дозволить виявити родовища корисних копалин, розширить уявлення людей про будову надр Землі.
Источник
§ 3. Будова земної
кори і рельєф
1. Пригадайте, що таке земна кора.
2. Чим материкова кора відрізняється від океанічної?
3. Які розрізняють форми рельєфу?
БУДОВА
ЗЕМНОЇ КОРИ. Як відомо, земна кора – це верхній шар нашої планети. Разом з
верхньою частиною мантії вона утворює літосферу – тверду оболонку Землі.
Розрізняють два головні типи земної кори. Материкова земна кора
складається з трьох шарів (осадового, гранітного, базальтового). Океанічна
земна кора утворена лише двома шарами (осадовим і базальтовим) і дуже
тонка. Такий тип кори є лише під западинами океанів.
Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася
земна кора океанічного типу. Під впливом процесів, що відбуваються в надрах
Землі, вона потовщувалася і на її поверхні утворилися складки – гірські
ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін:
розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами,
поки не набула сучасного вигляду.
Мал. Будова земної
кори
РУХИ ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ.Згідно з теорією руху літосферних
плит, що ґрунтується на гіпотезі дрейфу материків, земна кора разом з частиною
верхньої мантії не є суцільним покриттям нашої планети. Вона розбита глибокими
розломами на величезні блоки – літосферні плити. Більшість плит включають як материкову, так і океанічну земну
кору. Їх товщина 60 – 100 км.
Літосферні плити здатні повільно переміщуватися по
в’язкій поверхні мантії (астеносфері), ніби гігантські крижини поверхнею води.
Швидкість їх руху видається мізерною – кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух
відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час
переміщуються на тисячі кілометрів. Отже, сучасне розміщення материків і
океанів – це результат тривалого горизонтального руху літосферних плит. Ці рухи також призводять до того, що на стиках
плит в одних місцях відбувається їх зіткнення, а в інших – розсування.
Внаслідок зіткнення
двох літосферних плит з материковою корою їхні краї разом з усіма
нагромадженими осадовими породами зминаються у складки, породжуючи гірські
хребти. Якщо ж зближуються плити, одна з океанічною, а друга з материковою
корою, то перша прогинається і ніби пірнає під материкову. При цьому
припіднятий край материкової кори зминається в складки, формуючи гори, уздовж
узбереж виникають ланцюги островів і глибоководні жолоби.
При розсуванні літосферних плит на їх межах утворюються тріщини.
Таке трапляється здебільшого на дні океанів з тонкою корою – в рифтових долинах – поздовжніх ущелинах
(завширшки кілька десятків кілометрів), що розділяють серединно-океанічні хребти – величезні підводні гірські споруди.
Тріщинами на поверхню дна піднімається розплавлена магма. При її охолодженні з
магматичних порід виникає смуга молодої земної кори. Вона поступово
розповзається в обидва боки від глибинного розлому, що її породив, нарощуючи
краї літосферних плит. Внаслідок цього океанічне ложе розширюється. На дні
океану працює ніби гігантський конвеєр, що пересуває ділянки з молодою корою
від місця їх зародження до материкових околиць океану. Швидкість їх руху
маленька, а шлях довгий. Тому ці ділянки досягають берегів через 15 – 20 млн
років. Пройшовши цей шлях, вони опускаються в глибоководний жолоб і, пірнаючи
під материк, занурюються в мантію, з якої вони утворилася в центральних
частинах серединно-океанічних хребтів.
СТІЙКІ
ТА РУХОМІ ДІЛЯНКИ ЗЕМНОЇ КОРИ.Рухи літосферних плит указують на
те, що на земній поверхні є
відносно стійкі та рухомі ділянки.
Відносно стійкі ділянки земної
кори називають платформами. Це найдавніші за віком вирівняні
ділянки літосферних плит. Вони лежать в основі материків і
океанічних западин. Платформи мають двошарову будову. Нижній ярус – фундамент,
утворений кристалічний магматичними і метаморфічними породами. Верхній –
осадовий чохол, складений осадовими породами, що ніби чохлом накривають зверху
фундамент. Подекуди тверді кристалічні породи фундаменту виступають з-під
пухких осадових порід чохла на поверхню платформи. Такі ділянки називають щитами.
Ділянки ж перекриті чохлом називають – плитами (не плутайте з
літосферними плитами). За
геологічним віком розрізняють давні
і молоді платформи. Давні платформи
утворилися в найдавніші геологічні часи – в архейську і протерозойську
ери, тобто в докембрії. Вік їх
фундаменту 1,5 – 4 млрд років. Фундамент молодих
платформ утворився тільки 0,5 млрд років тому.
Між відносно стійкими ділянками земної кори розміщуються
нестійкі зони – рухомі пояси.
Вони збігаються з місцями глибинних розломів на суходолі і в океанах (в
серединно-океанічних хребтах і глибоководних жолобах). У цих вузьких, але витягнутих на тисячі кілометрів
зонах, скупчені вулкани і часто трапляються землетруси. Тому їх називають сейсмічними
поясами.
РОЗМІЩЕННЯ
ФОРМ РЕЛЬЄФУ.Рельєф тісно пов’язаний з будовою
земної кори. Сучасний її зовнішній вигляд формують найбільші форми рельєфу –
виступи материків і западини океанів, гори і величезні рівнини. Вони утворилися
в результаті рухів літосферних плит. У розміщенні форм рельєфу на поверхні
Землі є певні закономірності.
Виступи материків відповідають земній корі материкового
типу, а океанічні западини – областям поширення океанічної кори. Великі рівнини
розміщуються на давніх платформах. Від
того на якій ділянці платформи розташована рівнина залежить її висота: на щитах
найчастіше лежать височини і плоскогір’я, на плитах – низовини.
Гори суходолу та
серединно-океанічні хребти і глибоководні жолоби на дні океанів розташовуються
у рухомих поясах на межах літосферних плит. На суходолі при зіткненні
літосферних плит породи на їх краях зминаються в складки – утворюється область складчастості. При цьому
виникають молоді складчасті гори. Поступово, протягом мільйонів років, вони
руйнуються. Наступні рухи земної кори розломами розбивають їх на окремі брили.
По цих розломах відбувається вертикальне зміщення: якщо одна ділянка
піднімається відносно сусідніх, то утворюється горст, якщо опускається – грабен.
Так утворюються складчасто-брилові гори.
ЗМІНА
РЕЛЬЄФУ.Основною причиною різноманітності
рельєфу є взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил, що діють одночасно.
Внутрішні сили в основному створюють великі форми
рельєфу. Зовнішні ж сили (вивітрювання, робота текучих вод, вітру, підземних
вод, льодовиків, морського прибою) руйнують гірські породи і переносять
продукти руйнування з одних ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх
відкладення і нагромадження. Зміна рельєфу Землі відбувається безперервно.
Змінюються обриси гір, їх висота, вирівнюються горби, заповнюються зниження.
Навіть, хоча й дуже повільно, змінюються обриси материків.
Рельєф нашої планети формувався тривалий час. При цьому
періоди горотворення чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори,
коли гірські масиви руйнувалися зовнішніми процесами і перетворювалися на
рівнини.
ЯК
ЧИТАТИ КАРТУ «БУДОВА ЗЕМНОЇ КОРИ».На тематичній карті «Будова
земної кори» показано розташування літосферних плит та напрямки і швидкість їх
руху. На плитах виділено кольором платформи і області складчастості. Вони краще
вивчені і більш достовірно показані на суходолі. Як видно з карти, ядра сучасних материків утворюють здебільшого давні
докембрійські платформи. Їх обрамляють молоді платформи та області
складчастості, що утворилися в наступні ери. Часто на карті «Будова земної
кори» наводиться спеціальна шкала – геохронологічна
таблиця, що відображає відтинки геологічного часу (геологічні ери,
періоди), яким відповідає певний етап формування земної кори (епохи
горотворення).
На карті на дні морів і океанів позначено океанічні
платформи, серединноокеанічні хребти, глибоководні жолоби, зони розломів.
Штриховкою та значками відмічені зони землетрусів і вулкани. На місцезнаходження родовищ різних за походженням
(осадових, магматичних, метаморфічних) корисних копалин вказують типові значки.
Мал. Геохронологічна таблиця
Працюємо з картою
1.
Назвіть і покажіть великі літосферні плити. Якими типами земної кори вони
утворені?
2.
Визначте, в якому напрямку переміщуються Південноамериканська і
Африканська, Євразійська і Індо-Австралійська плити.
3.
Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою
швидкістю.
4.
Де проходять межі літосферних плит? Які процеси та явища виникають на їх межах?
Поясніть, чому у межах Тихоокеанського вогняного кільця зосереджено 80 % усіх
сучасних вулканів.
5.
Назвіть острови Атлантичного океану, що лежать на межах літосферних плит.
Які острови цього океану розташовані поза їх межами?
6.
Наведіть приклади сусідства глибоководних жолобів і острівних дуг. Які
природні процеси та явища виникають поблизу них?
7.
Які форми рельєфу виникають на межах літосферних плит на суходолі? Наведіть
конкретні приклади.
8.
Назвіть давні (докембрійські) платформи.
9.
Області складчастості яких періодів є на Євразійській плиті?
Запитання і
завдання
1. Чим земна кора материкового
типу відрізняється від кори океанічного типу?
2. Якими є наслідки зближення і
розсування літосферних плит?
3. Яку будову має платформа? Які
розрізняють платформи за віком? Назвіть, користуючись картою „Будова земної
кори”, найбільші давні та молоді платформи.
4. Визначте за картою, де
розташовані серединноокеанічні хребти, ланцюги островів та глибоководні жолоби.
5. Які існують закономірності у
розміщенні форм рельєфу?
Источник
Обратная связь
ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение
Как определить диапазон голоса – ваш вокал
Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими
Целительная привычка
Как самому избавиться от обидчивости
Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам
Тренинг уверенности в себе
Вкуснейший “Салат из свеклы с чесноком”
Натюрморт и его изобразительные возможности
Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.
Как научиться брать на себя ответственность
Зачем нужны границы в отношениях с детьми?
Световозвращающие элементы на детской одежде
Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия
Как слышать голос Бога
Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)
Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека – Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
Отёска стен и прирубка косяков – Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.
Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) – В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ГЕОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНА ТА ІСТОРИЧНА»
Тема 1. БУДОВА, СКЛАД ТА ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕМЛІ
Вступна частина.
Визначення, об’єкт і предмет дослідження геології, її місце в системі наук. Історія розвитку геологічних знань. Методи геологічних досліджень.
Форма, розміри та фізичні властивості Землі.Основні відомості про форму та розміри Землі як планети. Гіпотези походження Землі. Фізичні властивості Землі та їх зміна з глибиною: сила тяжіння, щільність, тиск, температура. Фізичні поля Землі: гравітаційне, магнітне, електричне, теплове. Їх геологічне значення.
Внутрішня будова Землі.Сучасні уявлення про глибинну будову Землі. Методи її дослідження. Внутрішні геосфери Землі: земна кора, мантія і ядро та геофізичні розділи між ними. Астеносферний шар та його роль у геодинамічних процесах та будові земної кулі. Основні (континентальний та океанічний) та перехідні (субокеанічний та субконтинентальний) типи земної кори.
Речовинний склад земної кори. Поняття про мінерали та гірські породи.
Хімічний склад Землі та земної кори.Поняття про мінерал, мінеральний індивід, мінеральне зерно, кристал, мінеральний агрегат, мінеральний вид та різновид. Внутрішня будова мінералів. Кристалічний та аморфний стан речовини. Властивості кристалічної речовин. Основний закон кристалографії. Морфологія мінералів та форми знаходження їх у природі. Властивості мінералів: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, фізіологічні. Їх значення для діагностики мінералів.
Кристалохімічна класифікація мінералів. Тип простих сполук. Тип сульфідів та їх аналогів. Тип кисневих сполук: клас оксидів та гідроксидів, клас карбонатів, клас сульфатів, клас фосфатів, клас силікатів та алюмосилікатів. Тип галоїдів.
Загальні відомості про гірські породи. Структури, текстури та окремості гірських порід. Генетична класифікація гірських порід. Загальна характеристика та систематика магматичних порід. Загальні відомості про осадові породи. Схема їх класифікації. Загальна характеристика та систематика метаморфічних порід.
Тема 2. ЕНДОГЕННІ ПРОЦЕСИ
Поняття про геологічні процеси.Процеси внутрішньої та зовнішньої динаміки. Джерела енергії ендогенних та екзогенних процесів. Поняття про денудацію та акумуляцію, їх геологічну роль.
Тектонічні рухи та деформації земної кориКласифікації тектонічних рухів за різними ознаками. Горизонтальні рухи земної кори: спрединг, субдукція та коллізія. Вертикальні коливальні (епейрогенічні) рухи. Класифікація вертикальних рухів за часом їх прояву. Методи вивчення тектонічних рухів. (15 питань або скільки придумаєте)
Тектонічні деформації гірських порід. Плікативні (складчасті) порушення.Монокліналь, флексура, антикліналь та синкліналь. Складки та їх елементи. Морфологічні класифікації складок. Типи складчастості, їх зв’язок із геоструктурами земної кори. Диз’юнктивні (розривні) порушення. Розриви без зміщення та зі зміщенням. Елементи та класифікація розривних порушень зі зміщенням. Скид, підкид, насів, зсув, горст, грабен. Поняття про глибинні розломи. Теоретичне та практичне значення вивчення тектонічних рухів та деформацій. (15 питань)
Землетруси. Землетруси як один із проявів сучасних тектонічних рухів. Методи реєстрації та оцінки землетрусів: сейсмографи, сейсмограми. Класифікація землетрусів: тектонічні, денудаційні, вулканічні, антропогенні. Будова сейсмічного осередку: гіпоцентр, епіцентр, плейстосейстова область. Класифікація землетрусів за глибиною сейсмічного осередку. Поняття про енергію, магнітуду та інтенсивність землетрусів. Існуючі шкали для оцінки землетрусів. Сейсмічні явища.Форшоки, афтершоки. Моретрясіння і виникнення хвиль цунамі. Географічне поширення землетрусів. Сейсмічні та асейсмічні області. Сейсмофокальні зони Заварицького-Беньофа. Приуроченість землетрусів до тектонічно активних областей земної кори. Прогноз землетрусів. (15 питань)
Поняття про магматизм. Інтрузивний магматизм.Поняття про магматизм, його види. Інтрузивний магматизм. Магма, її компоненти та хімічний склад. Класифікація магм за вмістом SiO2. Мантійні і корові джерела магми. Процеси кристалізації магми. Магматична диференціація (ліквація). Кристалізаційна диференціація, правило Розенбуша-Боуена. Кристалізація магми за законами евтектики. Типи інтрузивних тіл за глибиною утворення, їх склад і співвідношення з вміщуючими породами. Згідні та незгідні інтрузивні тіла. Постмагматичні явища: поняття про пегматитовий, пневматолітовий і гідротермальний процеси. Інтрузивні породи. Значення магматизму у формуванні та розвитку земної кори. (15 питань)
Ефузивний магматизм (вулканізм).Вулкани та їх діяльність. Фази вулканічної діяльності. Поняття про процеси ефузії, експлозії та екструзії. Будова вулканічного апарату. Типи вулканів за морфологією та місцем виверження. Класифікації вулканів за ступенем активності. Продукти виверження вулканів: рідкі (лави різного складу), газоподібні (фумароли, сольфатари, мофети), тверді (вулканічні бомби, лапіллі, пісок та попіл). Класифікація вулканів за характером виверження: лавова, змішана, газово-вибухова категорії та їх типи. Поствулканічні явища. Ефузивні породи. Оцінка вулканічної діяльності. Географічне поширення вулканів та їх зв’язок із особливостями будови земної кори. Роль процесів вулканізму у формуванні зовнішніх оболонок Землі. (15 питань)
Метаморфізм. Загальні поняття про метаморфічні процеси. Основні чинники метаморфізму: температура, тиск, флюїдний режим. Поняття про ізохімічний та алохімічний (метасоматичний) метаморфізм. Типи метаморфізму:локальний та регіональний; контактовий, динамометаморфізм, ультраметаморфізм, імпактний метаморфізм. Прогресивний та регресивний метаморфізм. Метаморфічні породи. (15 питань)
Тема 3. ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ
Процеси вивітрювання. Фізичне вивітрювання та його види: температурне, морозне, ріст кристалів. Десквамація. Продукти фізичного вивітрювання. Хімічне вивітрювання та його чинники. Основні процеси хімічного вивітрювання: окислення, карбонатизація, гідратація, дегідратація, гідроліз. Роль живих організмів в процесах вивітрювання. Елювій як один з генетичних типів континентальних відкладів. Кора вивітрювання, її типи і зв’язок з кліматичними умовами. Поняття про зону гіпергенезу. Корисні копалини, пов’язані із корою вивітрювання. (15 питань)
Гравітаційні процеси.Умови та чинники виникнення гравітаційних процесів. Класифікація гравітаційних процесів за характером переміщення матеріалу. Обвально-осипні процеси. Зсувні процеси. Фактори та умови зсувоутворення. Типи зсувів: деляпсивний, детрузивний. Процеси масового переміщення уламкового матеріалу: десерпція, соліфлюкція, дефлюкція. Поняття про колювій. (8 питань)
Діяльність поверхневих вод.Динамічні форми водного стоку. Діяльність тимчасових водотоків.Площинний змив і утворення делювію. Робота тимчасових руслових потоків. Донна, бічна та регресивна ерозія. Базис ерозії та поздовжній профіль рівноваги ерозійної форми. Тимчасові гірські потоки. Пролювій. Будова конусу виносу.
Ерозійна, транспортуюча та акумулятивна діяльність річок. Направленість і циклічність розвитку річкових долин. Алювіальні відклади, їх специфічні ознаки. Фації алювію: руслова, заплавна, старична. Динамічні фази формування алювію: інстративна, констративна, перстративна. Гирлові частини річок. Дельти та естуарії. (15 питань)
Діяльність підземних вод. Поняття про підземні води. Види води в гірських породах. Водопроникні властивості гірських порід. Походження підземних вод: інфільтраційні, конденсаційні, седиментогенні, ювенільні води. Класифікація підземних вод за умовами залягання. Мінералізація підземних вод. Джерела, їх типи. Відклади джерел: травертини, гейзерити. Карстові процеси.Закономірності розвитку карсту. Типи карсту за складом порід та формою прояву. Відклади карстових порожнин. Поняття про псевдокарст. Суфозійні процеси. (15 питань)
Діяльність вітру.Природні умови територій розвитку еолових процесів.Руйнівна діяльність вітру: дефляція, коразія. Форми транспортування уламкового матеріалу вітром. Акумулятивна діяльність вітру. Еолові відклади: еолові піски та леси, їх особливості. Вітрова ерозія і заходи боротьби знею. (7 питань)
Діяльність льодовиків. Умови утворення льодовиків. Поняття про снігову границю, її типи. Стадії утворення льодовика: сніг, фірн, глетчер. Типи льодовиків:покривні, гірські, перехідні. Області живлення і стоку льодовиків. Швидкість руху льодовиків та їх режим. Руйнівна діяльність льодовиків (екзарація) та її форми. Транспортуюча та акумулятивна діяльність льодовиків. Морени,їх типи: рухомі та відкладені (основна, кінцева, абляційна). Воднольодовикові процеси та відклади. (15 питань)
Діяльність озер та боліт.Походження озерних улоговин. Диференціація осадового матеріалу і акумуляція осадків. Стрічкові глини. Відмінні риси відкладів прісних та солоних озер. Болота та їх типи. Болотні відклади. Корисні копалини, пов’язані із озерними та болотними відкладами.
Діяльність морів та океанів.Хімічний склад морської води. Рух морської води: хвилі, припливи та відпливи, постійні течії. Органічний світ морів та океанів. Абразія та її типи. Транспортуюча та акумулятивна діяльність моря. Походження морських відкладів. Акумуляція морських відкладів в різних зонах Світового океану. Закономірність площового поширення та співвідношення основних типів донних відкладів. Літоральні, субліторальні, батіальні та абісальні серії відкладів. Поняття про трансгресії, регресії та інгресії морів, їх ознаки у будові морських відкладів. (15 питань)
Тема 4. СТРУКТУРИ ЗЕМНОЇ КОРИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ
©2015-2020 megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов. Обратная связь…
Источник