Внутрішні процеси земної кори
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кора.
Земна́ кора́ — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія. Земна кора є твердим утворенням товщиною 5—40 км, що становить 0,1—0,5 % радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича. Фактично земна кора ніби плаває на поверхні магми, і тому на планеті спостерігаються її деформації та рухи. В основі сучасних уявлень про структуру лежать геофізичні дані про швидкість поширення пружних (переважно поперечних) хвиль.
Типи земної кори[ред. | ред. код]
Схематичний профіль перехідної зони «континент-океан»
Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари: «базальтовий», «гранітний» та осадовий.
Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов’язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об’єднують в поняття консолідованої кори.
Основна відмінності океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).
Вік[ред. | ред. код]
Материкова земна кора є послідовним нашаруванням осадових гірських порід різного віку. Нижні горизонти таких нашарувань є найстаршими. Часто вони можуть бути метаморфізованими, тобто такими, які пройшли певну термічну обробку в земних надрах. Вік гірських порід визначають застосовуючи спеціальні методи. Цим займається наука геохронологія. Великою кількістю радіологічних досліджень доведено, що вік найстарших гірських порід земної кори за торієм-232 є не більшим ніж 3,5 мільярда років. Тому прийнято вважати, що вік найстарших гірських порід земної кори не перевищує 3,5 млрд років — а вік нашої планети — приблизно 5 млрд. років.
Протягом перших 2 млрд років, можливо, сформувалося від 50 % до 70-80 % всієї сучасної континентальної кори, в наступні 2 млрд років — щонайбільше 40 %, і лише близько 10 % — за останні 500 млн років, тобто у фанерозої. Переломний момент в розвитку земної кори мав місце у пізньому докембрії, коли в умовах існування великих плит вже зрілої континентальної кори стали можливі великомасштабні горизонтальні переміщення, що супроводжувалися субдукцією та обдукцією новоутвореної літосфери. З цього часу утворення і розвиток земної кори відбувається в геодинамічній обстановці, зумовленій механізмом тектоніки плит.
Рухи[ред. | ред. код]
Земна кора, як і гідросфера, є рухомою системою. Глибинними розломами земна кора розділена на блоки. В результаті взаємодії двох сил — тяжіння Землі до Місяця і відцентрової внаслідок обертання Місяця навколо Землі, виникають добові вертикальні рухи земної кори а також припливи і відпливи води в океанах і морях. Подібно такі рухи відбуваються за рахунок обертання Землі разом з Місяцем довкола Сонця. Встановлено, що такі плавні рухи земної кори відбуваються двічі протягом доби і досягають амплітуди декількох десятків сантиметрів. Напрямки цих рухів не є постійними, вони періодично змінюються. У масштабі мільйонів років вони викликали затоплення морем величезних територій і навпаки — виникнення та ріст гірських масивів. Унаслідок такого піднімання земної кори ростуть молоді гори, наприклад структури альпійської гірської системи, до якої належать і Крим, і Карпати. Геофізичними дослідженнями встановлено, що зараз поверхня Карпат піднімається зі швидкістю 0,1 — 10 мм за рік.
Коливальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Повільні плавні безперервні вертикальні переміщення мас гірських порід; одна з форм тектонічних рухів. Причину їх вбачають у глибинних процесах, що відбуваються в мантії Землі, деякі вчені — у космогенних процесах. Коливальні рухи земної кори впливають на зміни рівня Світового океану, що є однією з причин трансгресій та регресій моря, на склад, шаруватість і потужність осадів, на інтенсивність процесів денудації тощо.
Радіальні рухи земної кори[ред. | ред. код]
Рухи земної кори, паралельні радіусу Землі. Протікають повільно або швидко, при землетрусах — стрибкоподібно. Нерідко називаються коливальними рухами земної кори.
Основні тектонічні елементи земної кори[ред. | ред. код]
Найбільш древні і тектонічно малорухливі обширні області материків — древні платформи (кратони), утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів, і платформних чохлів. Євразія поділяється на такі платформи: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південнокитайська, Індостанська, Аравійська. На других материках — по одній платформі більш великих розмірів. Інший основний тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років тому і які протягом пізнього протерозою і фанерозою пройшли складну історію тектонічного розвитку.
Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і околицями материків більш стабільні області — океанічні плити.
| Глибина[3] км | Шари | Щільність г/см³ | |
|---|---|---|---|
| 0-60 | Літосфера | — | |
| 0-35(75) | Земна кора | 2,2-2,9 | |
| 35-60 | … Верхня мантія Землі | 3,4-4,4 | |
| 35-2890 | Мантія | 3,4-5,6 | |
| 70—150(400) | … Астеносфера | — | |
| 2890-5100 | Зовнішнє ядро | 9,9-12,2 | |
| 5100-6378 | Внутрішнє ядро | 12,8-13,1 |
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Більшість (99,79 %) маси кори припадає усього на 9 елементів, масові частки яких представлені в наступній таблиці[4]:
Оскільки кисень і кремній є найбільш поширеними елементами, їх сполуки — силікати, є основними породооутворюючими породами земної кори.
Див. також[ред. | ред. код]
- Континентальна земна кора
- Океанічна земна кора
- Перехідні зони «континент-океан»
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Дослідження гравітаційного поля, топографії океану та рухів земної кори в регіоні Антарктики: монографія / О. М. Марченко, К. Р. Третяк, А. Я. Кульчицький та ін. ; за заг. ред. О. М. Марченка, К. Р. Третяка ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 308 c. : іл., 6 окр. арк. іл. — Бібліогр.: с. 294—304 (221 назва). — ISBN 978-617-607-206-5
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Третяк П. Р. Лісівнича історія. Навчальний посібник. — Львів, 2002.
Источник
Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани. Джерела, гейзери
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас>> Географія: Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани. Джерела, гейзери
Розривні рухи Землі
Внутрішні сили Землі виявляються і в раптових катастрофічних руйнуваннях. Глибокі тріщини розколюють земну поверхню. Внаслідок підземних поштовхів руйнуються будинки в містах і селах, під уламками гинуть люди. І все це відбувається за лічені секунди. Такі явища називають землетрусами і відносять до розривних рухів літосфери.
Землетруси спричиняють раптові розриви та зміщення у глибинах земної кори, навіть у верхніх шарах Мантії, які передаються на великі відстані й викликають струси земної поверхні. Енергія, що вивільняється під час цих зміщень, за потужністю дорівнює вибуху кількох десятків ядерних бомб. Вона поширюється сейсмічними хвилями (від грецького слова «сейсмос» — землетрус) від осередка землетрусу (гіпоцентра) до поверхні Землі, як хвиля від кинутого у воду каменя.
Місце на поверхні Землі, що розташоване над осередком, називають епіцентром землетрусу. Руйнування там найбільші. Чим далі від нього, тим сила землетрусу слабшає. Сила землетрусу вимірюється в балах від 1 до 12 (табл.5).
| Сила землетрусу, бали | Характеристика землетрусу | Зовнішні вияви |
| 1-3 | Слабкий | На поштовхи реагують деякі тварини (собаки, коти, коні, ведмеді, риби). Людина їх майже не відчуває |
| 4-5 | Відчутний | Добре відчутні в приміщеннях. Б’ється або дзвенить посуд, тріскають шибки у вікнах. Надворі майже не відчутні |
| 6-7 | Сильний | Руйнуються старі будівлі. Зміщуються важкі меблі. Обсипається штукатурка |
| 8 | Руйнівний | Падають фабричні димарі, частково руйнуються кам’яні будівлі. Змінюється рівень води в криницях |
| 9 | Спустошливий | Руйнується більшість споруд. Розриваються підземні трубопроводи. З’являються великі тріщини на земній поверхні |
| 10 | Знищувальний | Викривляються залізничні рейки. На земній поверхні безліч тріщин. Рівень води у водоймах різко підвищується |
| 11 | Катастрофічний | Руйнуються мости. З’являються широкі тріщини на поверхні. Підземні трубопроводи й усі будівлі руйнуються |
| 12 | Дуже катастрофічний | Предмети здіймаються у повітря. На поверхні Землі утворюються хвилі. Рельєф місцевості зазнає великих змін |
Таблиця 5. Шкала сили землетрусів
Щороку на нашій планеті прилади реєструють у середньому 300 тис. землетрусів. Майже через кожні п’ять хвилин відбуваються відчутні землетруси, а через кожні 3 — 4 дні трапляються руйнівні. Найчастіше вони зароджуються в зоні зіткнення літосферних плит під час складкоутворення. Ці області називають сейсмічними поясами (див. атлас).
В Україні землетруси силою до 6 — 7 балів бувають у Карпатах і Кримських горах. До активних осередків землетрусів належать молоді складчасті області, серединно-океанічні хребти тощо. На картах їх позначають штриховкою червоного кольору (див. атлас).
Підводні землетруси в межах океанів збурюють велетенські хвилі (до 60 м), які спустошують узбережжя. Вони називаються цунамі, що в перекладі з японської мови означає «хвиля в гавані». У відкритому морі висота хвиль зазвичай невелика. Найбільшої висоти цунамі досягають у вузьких бухтах.
Так, у грудні 2004 р. поблизу о. Суматра, що в Індійському океані, стався землетрус силою у 8,5 бала. Хвилі заввишки до 15 м досягли берегів Індії, Шрі-Ланки, Таїланду, Мальдівських островів (знайди їх на карті) і спричинили великі руйнування. При цьому загинуло (за різними джерелами) від 178 до 234 тис. місцевих жителів і туристів. Такого цунамі не було понад 100 років.
Підземна стихія землетрусів і дотепер не підвладна людині. Передбачити наближення землетрусів дуже важко. Для вивчення цього природного явища глибоко під землею, в шахтах будують сейсмічні станції. Високочутливі прилади — сейсмографи фіксують найменші коливання земної кори.
На сьогодні виявлено близько 70 видів тварин, які відчувають наближення землетрусів і виразно реагують. Спостерігаючи за їхньою поведінкою, можна передбачити землетрус, попередити населення, вжити запобіжних заходів.
Усі види руху літосфери спричиняють зміни рельєфу поверхні, на якій вони відбуваються.
Магматизм
Ти вже знаєш, що у верхній частині мантії є шар астеносфери. її речовина перебуває у в’язкому стані й має високу температуру. Саме тут утворюється магма — розплавлена речовина мантії, насичена газами. Під тиском магма може підніматися по тріщинах у земній корі. Це явище дістало назву магматизму.
Магматизм – це процес утворення і руху магми від шару астеносфери до поверхні Землі.
Розрізняють внутрішній та зовнішній магматизм. Внутрішній — коли магма не досягає земної поверхні й застигає в тріщинах і порожнинах земної кори. Якщо не трапляється близько до поверхні, то утворюються невисокі гори. Наприклад, гора Аюдаг у Криму.
Магму, що вилилася на поверхню, називають лавою, її застиглі потоки утворюють конуси вулканів. Канал, яким піднімається магма, називають жерлом вулкана. Жерло закінчується кратером (мал. 30).
Мал.30. Будова вулкана
Це вияв зовнішнього магматизму, або вулканізм.
За прикладом письменника-фантаста. сядемо в машину часу й вирушимо в глибину тисячоліть — за 20 млн років, наприклад у Карпати. Що ж постане перед нашими очима?
З вузьких тріщин земної кори підносяться стовпи диму, чути вибухи, вивергаються каміння різної величини (так звані вулканічні бомби) і попіл. Хмари гарячого попелу, осідаючи, покривають землю товстим шаром. У повітрі попіл змішується з дощовими краплями й падає на землю у вигляді липкого бруду. У багатьох місцях виливається лава, її розжарені потоки яскраво світяться в темряві. Охолоджуючись, лава застигає у вигляді вулканічних конусів, які згодом утворюють цілі гірські хребти. Про ті далекі часи сьогодні нагадує Вулканічний хребету Карпатах, що складається зі згаслих вулканів, про діяльність яких не збереглося ніяких відомостей. Нині на планеті відбуваються ті самі процеси, що й у Карпатах у далекому минулому. Із 2 000 кратерів вириваються гази й попіл. гримлять вибухи, виливається лава. Такі вулкани називають діючими. Наприклад, найвищий діючий вулкан Євразії 4 750 м) — Ключевська Сопка на Камчатці.
Вулкани, як і землетруси, виникають на межі літосферних плит унаслідок руху земної кори. Більшість діючих вулканів розташована вздовж Тихого океану. Ці райони дістали назву Тихоокеанського сейсмічного поясу.
Виверження вулканів — це катастрофічне явище природи. Під розжареним попелом і лавою гине все живе — люди, тварини, рослини, руйнуються міста. Історія знає багато таких прикладів. У 79 р. вулкан Везувій знищив разом з населенням три міста Стародавнього Риму: Помпеї, Стабію, Геркуланум.
У 1883 р. під час виверження вулкана Кракатау в Індонезії загинуло 40 тис. чоловік, майже весь острів зник у водах Зондської протоки. А вибухова хвиля від нього тричі обігнула земну кулю.
Порядіз діючими, вулканами, а часто і згаслими, трапляються гарячі джерела та гейзери. Це свідчить про те, що розжарена магма близько підходить до поверхні й нагріває підземні води. Гарячі джерела спокійно витікають з тріщин у земній корі. Гейзери ж періодично викидають фонтани гарячої води з-під землі. Чим пояснити цю загадку природи? Гейзер діє за принципом чайника. У підземних порожнинах вода нагрівається до 100 °С, закипає й під тиском із шумом викидається нагору, мов пара з чайника. Ці фонтани сягають висоти 40 — 90 м. Потім, з охолодженням води, виверження припиняється до наступного її нагрівання та утворення пари.
Кожний гейзер має свій режим дії (від хвилини до кількох діб). Гарячі джерела та гейзери відомі на Курильських островах, Камчатці (Долина гейзерів), у США (Єллоустонський національний парк), на острові Ісландія, у Новій Зеландії тощо.
Висновки
1. Внутрішні сили Землі виявляються в раптових катастрофічних руйнуваннях. Вони пов’язані з розривними рухами в літосфері (землетруси).
2. Магматизм — процес утворення магми та її переміщення. Розрізняють два види магматизму: внутрішній (магма застигає в земній корі) і зовнішній, або вулканізм.
3. Вулканізм — катастрофічне явище природи, коли магма виливається на поверхню. Спричиняє руйнування споруд, загибель людей, тварин, рослин.
4. Діючі вулкани супроводжують гарячі джерела та гейзери.
О.Я.Скуратович, Р.Р.Коваленко, Л.І.Круглик, Географія, 6 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь – Образовательный форум.
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний – Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов –
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других “взрослых” тем.
Разработка – Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email: 
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: 
Источник
- Друкувати
- Запитати
- Надіслати другу
- Підписатись на новини
 | Рейтинг |
Конспект уроку |
Оцініть публікацію
Рейтинг статті:
2.9 з 5
на основі 16 оцінок.
Тема: Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори. Літосферні плити, їх рух і коливання (повільні горизонтальні, складко утворюючі, повільні вертикальні)
Освітні цілі: встановити види рухів земної кори, їх вплив на формування сучасного рельєфу; визначити поняття “літосферні плити”, “повільні коливання літосфери”; розвивати увагу і вміння працювати з картами атласу.
Основні поняття і терміни: літосферні плити, повільні коливання літосфери.
Обладнання: фізична карта півкуль, карта літосферних плит, схема “Рухи літосферних плит”, атласи.
Структура уроку, основний зміст і методи роботи
І. Перевірка попередньо вивченого матеріалу.
- Що таке літосфера?
- Що таке земна кора?
- Верхній шар мантії?
- Що знаходиться під літосферою?
- Охарактеризуйте: мантію, ядро.
- Що відомо про астеносферу?
II. Вивчення нового матеріалу.
Ми вивчали внутрішню будову Землі. А тепер повернемось до верхньої частини Землі – літосфери. Відомо, що вона не є цілісною, а складається з великих окремих брил. Ці брили називаються літосферними плитами. Вони переміщуються по мантії.
Скільки ж їх є? (Відкрийте атлас стор. 8-9. Карта ”Літосферні плити “).
Знайдіть на карті назви плит і умовні знаки, що вказують на переміщення плит.
В якому напрямку переміщується Пд.-Американська плита і з якою швидкістю? (Пн.-Зх., 2,2-2,3 см/рік). Африканська? (На Пн.-Сх. до Євразії, 1,9 см/рік).
Що ж відбувається з Атлантичним океаном? (Розширюється). З якою швидкістю? (2,2 см/рік +1,9 см/рік = 4,1 см/рік). Що ж відбувається в місці розходження цих літосферних плит? (Див. схему “Розходження літосферних плит”).
- При горизонтальному розходженні плит відбувається розрив земної кори: породи мантії під тиском просуваються вверх, утворюючи Серединно-Атлантичний хребет, і туди проходить зона землетрусів.
- Пд.-Американська плита стикається на заході з Тихоокеанською. Тихоокеанська є тоншою (5-10 км), а Пд.-Американська насувається на Тихоокеанську, утворюючи гори Анди. Тихоокеанська занурюється в мантію і розплавлюється. Тут же утворений Перуанський жолоб-западина, проходить зона землетрусів і діючих вулканів.
- Півострів Індостан насувається на Євразійську плиту зі швидкістю 5 см/рік. У місці стикання плит краї зім’яті в складки – гори Гімалаї, Тибет (див. схему).
Отже, при горизонтальних рухах літосферних плит відбуваються розриви або зіткнення.
Крім горизонтальних рухів, плити мають і вертикальні рухи. Вони прогинаються або піднімаються повільно.
Приклади:
- Гімалаї піднімаються зі швидкістю 9 см/рік;
- Анди – 6 см/рік;
- Карпати і Кримські гори – 4 см/рік;
- Скандинавський півострів – 1 см/рік.
- Центр Сх.-Європейської рівнини повільно опускається (2-4 мм/рік), Пн -Зх. Європи – 3 мм/рік (Нідерланди).
III. Закріплення вивченого матеріалу.
-
- Що називають літосферою?
- Яка є земна кора за товщиною?
- Що таке літосферні плити?
- Які види рухів мають плити?
- Які явища відбуваються при горизонтальному переміщенні літосферних плит?
- Що відбувається при вертикальному русі літосферних плит?
Підсумок заняття: аналіз роботи групи
Домашнє завдання: опрацювати тест, виконання тренувальних вправ. Підготовити повідомлення на тему «Прояви внутрішніх сил Землі ….»
Автор: Бельська Тетяна
Освіта.ua
19.07.2009
Источник