Температурний режим земної кори

Температурний режим земної кори thumbnail

Верхня тверда геосфера називається земною корою. Межа земної кори й мантії
носить назву границі Мохоровичича чи границі Мохо або границі М. Потужність
земної кори різна. Під водами океанів вона не перевищує 10-12 км, а на
континенті 40-60 км. Середня потужність земної кори  становить 33 км, середня маса – 3 х 1025 г.

Хімічний склад земної кори виглядає наступним
чином: кисень – 47%, кремній – 27,5%, алюміній – 8,6%, залізо – 5%, кальцій,
натрій, магній і калій – 10,5%, на всі інші елементи припадає близько 1,5%, в
тому числі на титан – 0,6%, водень – 0,1, мідь -0,01, свинець – 0,0016%, золото
– 0,0000005%.

Температурний режим в земній корі своєрідний. На
деяку глибину в надра проникає теплова енергія Сонця. Добові коливання
температури спостерігаються на глибинах від кількох сантиметрів до 1-2 м. Річні
коливання в помірних широтах сягають глибини 20-30 м. На цих глибинах залягає
шар пород з постійною температурою – ізотермічний
горизонт
. Його повітря дорівнює середньорічній температурі повітря в даному
регіоні. В полярних й екваторіальних широтах, де амплітуда коливань річних
температур мала, ізотермічний горизонт залягає близько до земної поверхні.
Верхній шар земної кори в якому температура змінюється за сезонами року,
називається активним.

Нижче ізотермічного горизонту температура
підвищується. Підвищення температури з глибиною нижче ізотермічного горизонту
обумовлене внутрішнім теплом Землі. В середньому прибавка температури на 1

Верхня тверда геосфера називається земною корою. Межа земної кори й мантії
носить назву границі Мохоровичича чи границі Мохо або границі М. Потужність
земної кори різна. Під водами океанів вона не перевищує 10-12 км, а на
континенті 40-60 км. Середня потужність земної кори  становить 33 км, середня маса – 3 х 1025 г.

Хімічний склад земної кори виглядає наступним
чином: кисень – 47%, кремній – 27,5%, алюміній – 8,6%, залізо – 5%, кальцій,
натрій, магній і калій – 10,5%, на всі інші елементи припадає близько 1,5%, в
тому числі на титан – 0,6%, водень – 0,1, мідь -0,01, свинець – 0,0016%, золото
– 0,0000005%.

Температурний режим в земній корі своєрідний. На
деяку глибину в надра проникає теплова енергія Сонця. Добові коливання
температури спостерігаються на глибинах від кількох сантиметрів до 1-2 м. Річні
коливання в помірних широтах сягають глибини 20-30 м. На цих глибинах залягає
шар пород з постійною температурою – ізотермічний
горизонт. Його повітря дорівнює середньорічній температурі повітря в даному
регіоні. В полярних й екваторіальних широтах, де амплітуда коливань річних
температур мала, ізотермічний горизонт залягає близько до земної поверхні.
Верхній шар земної кори в якому температура змінюється за сезонами року,
називається активним.

Нижче ізотермічного горизонту температура
підвищується. Підвищення температури з глибиною нижче ізотермічного горизонту
обумовлене внутрішнім теплом Землі. В середньому прибавка температури на 1оС
відбувається при заглибленні на 33 м. Ця величина називається геотермічною ступінню. Геотермічна
ступінь в різних районах різна: вважають, що в зонах вулканізму вона може бути
близько 5 м, а в спокійних платформних областях – зростати до 100 м.  Величина, обернена до геотермічної ступені,
називається геотермічним градієнтом.
Тобто геотермічний градієнт – це число градусів, на яке піднімається
температура на кожні 100 м глибини.

Разом з верхньою твердою мантією земна кора
утворює літосферу – тверду
оболонку Землі.

Загалом внутрішню будову Землі ілюструє така
таблиця.

Шар

Глибина, км

Земна кора

0-33

Астеносфера

33-400

Верхня мантія

400-900

Мантія

900-2900

Зовнішнє (рідке) ядро

2900-5000

Перехідна зона

5000-5100

Внутрішнє ядро

5100-6371

оС
відбувається при заглибленні на 33 м. Ця величина називається геотермічною ступінню. Геотермічна
ступінь в різних районах різна: вважають, що в зонах вулканізму вона може бути
близько 5 м, а в спокійних платформних областях – зростати до 100 м.  Величина, обернена до геотермічної ступені,
називається геотермічним градієнтом.
Тобто геотермічний градієнт – це число градусів, на яке піднімається
температура на кожні 100 м глибини.

Разом з верхньою твердою мантією земна кора
утворює літосферу тверду
оболонку Землі.

Загалом внутрішню будову Землі ілюструє така
таблиця.

Шар

Глибина, км

Земна кора

0-33

Астеносфера

33-400

Верхня мантія

400-900

Мантія

900-2900

Зовнішнє (рідке) ядро

2900-5000

Перехідна зона

5000-5100

Внутрішнє ядро

5100-6371

Источник

Географія. Профільний рівень. 11 клас. Масляк

1. Пригадайте, що вивчає наука геологія. Що таке геохронологічна таблиця? 2. Поясніть, чому при заглибленні в товщу літосфери температура зростає.

1. ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЗЕМЛІ. Про внутрішню будову Землі вчені довідалися на основі сейсмічних даних — хвиль, що виникають під час природних або штучних землетрусів. Безпосереднє її вивчення можливе лише за допомогою свердловин на порівняно невеликій глибині. Найглибша Кольська свердловина (Росія) діаметром 21,5 см у нижній частині ледве перевищує 12,2 км, де температура ґрунту досягає +220 °С.

Читайте также:  Кори сандерс кличко нокаут

Розрахуйте за даними замірів на Кольській свердловині, як у середньому підвищується температура із зануренням на 1 км глибини в земну кору.

Ми знаємо, що Земля складається із трьох основних оболонок — земної кори, мантії та ядра. Зовнішня тверда оболонка — земна кора — має товщину від 5 до 70 км. Глибше, до 2900 км, розташована густіша силікатна оболонка — мантія, яка поділяється на верхню й нижню. Межа між ними проходить приблизно на глибині 1000 км. Усередині мантії на глибині 100—250 км під материками і 50—100 км під океанами розташована астеносфера. Центральну частину Землі становить ядро, радіус якого — 3470 км. Ядро поділяється на зовнішнє (від 2900 до 4980 км) і внутрішнє (від 4980 км і до центру Землі) (мал. 1, 2).

Температурний режим земної кори

Мал. 1. Внутрішня будова Землі.

2. ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ, АГРЕГАТНІ СТАНИ РЕЧОВИН ЗЕМЛІ. Температура кори збільшується із глибиною, досягаючи значень, які зазвичай перебувають у діапазоні +200—400 °С на межі з мантією. Із заглибленням на кожні 100 м температура може підвищуватися в середньому на З °С. Різні внутрішні оболонки Землі мають різний температурний режим та агрегатний стан: астеносфера характеризується підвищеною пластичністю і наближається до температури плавлення; ядро Землі силікатне. Температура в центрі нашої планети не перевищує +5000 °С. Вважається, що у внутрішній частині ядра речовина перебуває в розплавленому рухомому стані. Через це внаслідок обертання Землі тут виникає електричний струм, що створює магнітне поле Землі. Зовнішня частина ядра, на думку вчених, тверда.

Внутрішні оболонки Землі мають різний речовинний склад. Це пов’язують із сильним розплавленням первинної речовини молодої Землі. Вважається, що при цьому важкі елементи (наприклад, залізо, нікель) опускалися вглиб планети й утворили ядро, а відносно легкі (наприклад, кремній, алюміній) піднімалися й утворили земну кору.

3. ВЛАСТИВОСТІ ЛІТОСФЕРИ. Літосфера — верхня тверда оболонка Землі (земної кори), яка зверху обмежена атмосферою й гідросферою, а знизу — поверхнею більш щільної речовини мантії, так званою поверхнею Мохоровичича. Властивості літосфери визначені на основі сейсмічних даних.

Температурний режим земної кори

Мал. 2. Будова земної кори.

Більше про поверхню Мохоровичича шукайте в Інформаційно-освітній системі «Геологічний словник»: geodictionary.com.ua.

Товщина земної кори коливається: під рівнинами вона становить 30—35 км, у гірських регіонах — 50—75 км, а в межах западин морів та океанів — від 5 до 10 км. Верхня частина земної кори складається переважно з осадових порід. Під нею (тільки під континентами) розташований гранітний шар, ще нижче й під океанами залягають базальти. У межах кристалічних щитів шар осадових порід або взагалі відсутній, або доволі незначний.

Знайдіть на тектонічній карті найбільші щити в межах материків Землі. Визначте, які з них розташовані в Європі та зокрема Україні (https://geomap.land.kiev.ua/tectonic.html).

Особливості будови земної кори під материками й океанами стали причиною її поділу на два типи: континентальна та океанічна. їхня межа не збігається з межами материків і океанів, а проходить океанічним дном на глибині 2—3,5 км. Часто визначають ще третій тип земної кори — перехідний із характерним чергуванням ділянок континентальної та океанічної кори.

4. ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДСТВА. Геологічне середовище людства — це верхня частина літосфери, гірські породи і мінерали якої перебувають під безпосереднім впливом господарської діяльності людини. Фактично це надра Землі, які використовують у кількох напрямах: 1) добування корисних копалин; 2) зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах; 3) зведення різних споруд, наземних і підземних підприємств; 4) спорудження транспортних комунікацій (метро, трубопроводи); 5) захоронения промислових токсичних і радіоактивних відходів (мал. 3).

Температурний режим земної кори

Мал. 3. Науки, що вивчають геологічне середовище людства.

За допомогою мал. 3 поясніть, як саме кожна з наук стосується проблем геологічного середовища людства.

Геологічне середовище надзвичайно важливе для самого існування людства, а ресурси, зосереджені в надрах, є основою функціонування провідних галузей світового господарства. Це національне багатство кожної країни. Збільшення кількості населення та зростання виробництва потребують раціонального використання геологічного середовища людства. Воно можливе за умови споживання вторинних ресурсів та альтернативних матеріалів, ресурсозбереження, переходу на безвідходні технології виробництва.

СЛОВНИК

Геологічне середовище людства — приповерхнева оболонка літосфери, що складається з гірських порід, підземних вод, газів та біоти, у межах якої поширюється вплив інженерно-господарської діяльності людини.

The geological environment of mankind — is the near-surface mantle of the lithosphere, consisting of rocks, underground waters, gases and biota, within which the influence of engineering and economic activity of man is spreading.

Вчені підрахували, що за умови збереження сучасних темпів видобутку та споживання найбільші родовища нафти повністю вичерпаються в Саудівській Аравії за 70 років, в ОАЕ — за 72 роки, у Кувейті — за 220 років, в Ірані — за 115 років.

Спеціалісти вважають, що якщо 10-мільярдне населення Землі щорічно викидатиме близько 400 млрд т твердих відходів, то цієї кількості достатньо, щоб засипати ними таке місто, як Лос- Анджелес (площа 1302 км2) шаром завтовшки 100 м.

ВИСНОВКИ

  • Земля має складну внутрішню будову, вивчення якої ще не завершене.
  • Літосфера (земна кора) — верхня тверда оболонка Землі, де розташоване геологічне середовище людства — верхня частина літосфери, гірські породи й поверхня якої перебувають під безпосереднім впливом господарської діяльності людини. Його слід використовувати ощадливо й раціонально.
  • Мінеральні ресурси (вичерпні — такі, що не відновлюються) є національним надбанням кожної країни.
Читайте также:  Корь краснуха паротит прививка препараты

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Доведіть важливість раціонального використання геологічного середовища людства.
  • 2. Спрогнозуйте способи зменшення обсягів викидів твердої речовини в довкілля.
  • 3. Складіть картосхему: країни — найбільші видобувані нафти, природного газу, залізної руди (на вибір) та країни, які взагалі не мають цієї промислової сировини.
  • 4. Проаналізуйте за додатковими джерелами зростання звалищ відходів на прикладі однієї з країн світу.



Источник

Корь относится к острым вирусным инфекционным заболеваниям, характеризуется сочетанием катаральной симптоматики со специфической экзантемой. Вирус кори проникает в организм воздушно-капельным путем. Инкубационный период длится до 2-х недель, иногда до 1 месяца. Катаральный период кори проявляется кашлем, лихорадкой, шейным лимфаденитом. На смену ему приходит период высыпаний с характерным для кори этапным появлением элементов сыпи. Выздоровление начинается спустя 1-2 недели от начала кори. Диагностика кори осуществляется, как правило, на основании клинических данных. Лечение преимущественно симптоматическое, направленно на снижение температуры тела, дезинтоксикацию, повышение сопротивляемости организма.

Общие сведения

Корь относится к острым вирусным инфекционным заболеваниям, характеризуется сочетанием катаральной симптоматики со специфической экзантемой.

Характеристика возбудителя

Вирус кори РНК-содержащий, относится к роду Morbillivirus. Во внешней среде неустойчив, инактивируется при высушивании, воздействии солнечного света, ультрафиолетового облучения, при нагревании до 50 °С. Вирус способен сохраняться в комнатной температуре 1-2 дня, при охлаждении (температурный оптимум для сохранения жизнеспособности: от -15 до -20 °С) остается активным несколько недель.

Резервуаром и источником инфекции является больной человек. Выделение инфекции начинается в последние 1-2 дня инкубации, весь продромальный период и продолжается на протяжении 4 дней периода высыпаний. В некоторых случаях время контагиозности затягивается до 10 дней с появления экзантемы. Бессимптомного носительства кори не отмечается.

Вирус кори передается по аэрозольному механизму воздушно-капельным путем. Больной выделяет возбудителя в окружающую среду во время кашля, чихания, просто при выдыхании воздуха и разговоре. Мелкодисперсная взвесь разносится с током воздуха по помещению. Ввиду слабой устойчивости вируса контактно-бытовой путь передачи исключается. При заражении корью беременной женщины возможна трансплацентарная передача инфекции.

Люди крайне восприимчивы к кори, после перенесения сохраняется пожизненный напряженный иммунитет. Обычно заболевание возникает в детском возрасте, у взрослых корь встречается редко и протекает заметно тяжелее. Пик заболеваемости приходится на зимне-весенний период, минимальное количество случаев регистрируют в августе-сентябре. Заболеваемость корью значительно снизилась в последнее время ввиду проведения плановой вакцинации населения.

Патогенез кори

Вирус внедряется в организм через слизистую оболочку верхних дыхательных путей, реплицируется в клетках их покровного эпителия и распространяется по организму с током крови, накапливаясь в структурах ретикулоэндотелиальной системы. Вирус кори имеет тропность к покровным тканям (кожа, конъюнктива, слизистые оболочки ротовой полости и дыхательных путей).

В редких случаях возможно поражение вирусом головного мозга с развитием коревого энцефалита. Пораженный вирусом эпителий слизистой респираторной системы иногда подвергается некрозу, открывая доступ для бактериальной инфекции. Имеется мнение, что возбудитель кори способен длительно сохраняться в организме, вызывая медленную инфекцию, приводящую к возникновению системных заболеваний (склеродермии, системной красной волчанки, рассеянного склероза и др.).

Симптомы кори

Инкубационный период кори продолжается 1-2 недели, в случаях введения иммуноглобулина удлиняется до 3-4 недель. Типичное течение кори происходит с последовательной сменой трех стадий: катаральной, высыпаний и реконвалесценции. Катаральный период начинается с подъема температуры и развития признаков общей интоксикации. Лихорадка может достигать крайне высоких цифр, больные жалуются на интенсивную головную боль, бессонницу, озноб, выраженную слабость. У детей симптоматика интоксикации в значительной степени сглажена.

На фоне интоксикационного синдрома в первые же дни появляется сухой кашель, отмечается слизисто-гнойная ринорея, конъюнктивит (сопровождается интенсивным отеком век) с гнойным отделяемым, светобоязнь. У детей выражена гиперемия зева, зернистость задней стенки глотки, лицо одутловатое. У взрослых катаральные признаки слабее выражены, но может иметь место регионарный лимфаденит (поражаются в основном шейные лимфоузлы). Аускультация легких отмечает жесткое дыхание и сухие хрипы. Иногда заболевание сопровождается послаблением кишечной деятельности, диспепсическими симптомами (тошнота, рвота, изжога, отрыжка).

Первая лихорадочная волна обычно составляет 3-5 дней, после чего температура тела снижается. На следующий день вновь происходит подъем температуры и усугубление интоксикации и катаральных явлений, а на слизистой оболочке щек отмечаются пятна Филатова-Коплика-Вельского – специфический клинический признак кори. Пятна располагаются на внутренней поверхности щек напротив малых коренных зубов (иногда переходя на слизистую десен), представляют собой немного приподнятые над поверхностью белые участки, окруженные тонкой полоской гиперемированной слизистой (вид «манной каши»). Как правило, при появлении сыпи эти пятна исчезают, у взрослых могут сохраняться в течение первых дней периода высыпаний. Одновременно или чуть ранее, чем пятна Филатова-Коплика-Вельского, на мягком и, частично, твердом нёбе появляется энантема, представляющая собой красные пятна с булавочную головку неправильной формы. Спустя 1-2 дня они сливаются и перестают выделяться на фоне общей гиперемии слизистой.

Читайте также:  Прививка против кори для взрослого населения

Общая продолжительность катарального периода составляет 3-5 дней у детей и около недели у взрослых. После чего наступает период высыпания. Сыпь при кори первоначально образуется на волосистой части головы и за ушами, распространяется на лицо и шею. Ко второму дню высыпания покрывают туловище и плечи. На третьи сутки сыпь покрывает конечности и начинает бледнеть на лице. Такая последовательность высыпаний характерна для кори, является значимым для дифференциальной диагностики признаком.

Коревая сыпь представляет собой яркую пятнисто-папулезную экзантему, склонную к формированию сливных фигурных групп с промежутками неизмененных кожных покровов. Сыпь у взрослых более выражена, чем у детей, при тяжелом течении может приобретать геморрагический характер. В периоде высыпаний усиливается катаральная симптоматика и усугубляется лихорадка и интоксикация.

Период реконвалесценции наступает спустя 7-10 дней после начала заболевания (у взрослых продолжительность кори больше), клиническая симптоматика стихает, температура тела нормализуется, элементы сыпи регрессируют (аналогично порядку появления), оставляя после себя светло-коричневые участки повышенной пигментации, исчезающие спустя 5-7 дней. На месте пигментации некоторое время остается отрубевидное шелушение (в особенности на лице). В периоде реконвалесценции имеет место снижение иммунных факторов защиты организма.

Митигированная корь представляет собой атипичную клиническую форму инфекции, встречающуюся у пассивно или активно иммунизированных лиц, либо ранее переболевших корью. Отличается более продолжительным инкубационным периодом, слабовыраженной или отсутствующей симптоматикой интоксикации и укороченным периодом катаральных проявлений. Отмечается типичная для кори экзантема, но высыпаниям могут появляться сразу на всех участках тела либо в обратной (восходящей от конечностей к лицу) последовательности. Часто не выявляются пятна Филатова-Коплика-Вельского.

Еще одной атипичной формой является абортивная корь – начало ее такое же, как и в обычных случаях, но спустя 1-2 дня симптоматика стихает, сыпь распространяется на лице и туловище, после чего регрессирует. Лихорадка при абортивной форме обычно имеет место только в первый день высыпаний. Иногда с помощью серологических методик выявляются субклинические формы кори.

Осложнения кори

Корь чаще всего осложняется вторичной бактериальной пневмонией. У детей раннего возраста возникающие воспаления гортани (ларингит) и бронхов (бронхит) иногда приводят к развитию ложного крупа, угрожающего асфиксией. Иногда отмечаются стоматиты.

У взрослых корь может способствовать развитию менингитов и менингоэнцефалитов, а также полиневритов. Редкое, но довольно опасное осложнение – коревой энцефалит. В настоящее время имеет место теория развития аутоиммунных заболеваний, согласно которой, вирус кори может принимать участие в патогенезе этих состояний.

Диагностика кори

Диагностирование кори успешно осуществляется на основании клинических проявлений. Общий анализ крови показывает характерную для вирусной инфекции картину: лимфоцитоз на фоне умеренной лейкопении (либо концентрация клеток белой крови остается в пределах нормы), плазмоцитоз, повышенная СОЭ. У взрослых могут отмечать пониженную концентрацию нейтрофилов и лимфоцитов и отсутствие эозинофилов.

Результаты специфических бактериологических и серологических исследований (редко применимых в клинической практике) носят ретроспективный характер. При подозрении на развитие пневмонии требуется рентгенография легких. При развитии неврологических осложнений пациенту с корью показана консультация невролога, реоэнцефалография, ЭЭГ головного мозга. Для диагностики менингита может быть показана люмбальная пункция.

Лечение кори

Корь лечат амбулаторно, госпитализируют больных с тяжелым осложненным течением, либо по эпидемиологическим показаниям. Постельный режим назначается на весь лихорадочный период. Достаточно эффективной этиотропной терапии в настоящее время не разработано, лечение заключается в облегчении симптоматики и предупреждении осложнений. В качестве меры, снижающей токсикоз, рекомендуют обильное питье. Интенсивные дезинтоксикационные мероприятия производятся в случаях крайне тяжелого течения.

Больным необходимо соблюдать гигиену рта и глаз, избегать яркого света. В качестве патогенетической и симптоматической терапии назначают антигистаминные, жаропонижающие средства, витамины и адаптогены. В ранние сроки заболевания заметно улучшает течение прием интерферона. В случае угрозы возникновения вторичной инфекции, назначают антибиотики широкого спектра действия. Коревый энцефалит требует назначения высоких доз преднизолона и других мер интенсивной терапии.

Прогноз и профилактика кори

Неосложненно протекающая корь обычно заканчивается полным выздоровлением, косметических дефектов после высыпаний не остается. Неблагоприятным прогноз может стать в случае возникновения коревого энцефалита.

Специфическая профилактика кори заключается в плановой вакцинации населения ЖКВ (живой коревой вакциной). Первую вакцинацию против кори производят детям в 12-15 месяцев, ревакцинация осуществляется в 6 лет. Изоляция больных продолжается до 10 дней, ограничение контакта с не привитыми и не болевшими детьми – до 21 дня с начала заболевания.

Источник