Склад кори головного мозку
Окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об’єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів (рис. 55, 56).
У кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторному апарату відповідає в корі ділянка, яку І.П Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Ділянка кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.
Ядерна зона рухового аналізатора (сомато-сенсорна зона), куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м’язів і сухожилок, розташована в передню- і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м’язів нижньої кінцівки, нижче – для м’язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м’язів голови. Ураження цієї зони призводить до паралічу протилежної половини тіла.
Рис. 55. Зовнішня будова головного мозку (за дорлінг кіндерслі, 2003)
Передцентральна звивина (gyrus precentralis) і прицентральна часіка (lobulus paracentralis) лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці перед центральної звивини розташовані клітинні групи, що належать до м’язів нижніх кінцівок, нижче – верхніх кінцівок, ще нижче – неврони, пов’язані з іннервацією м’язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов’язані з мускулатурою лівої сторони тіла і навпаки.
У задній частині середньої лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей (окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви).
Рис. 56. Кіркові поля (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)
У задньому відділі нижньої лобової звивини розміщена зона Брока – руховий центр мови, який разом із центром Верніке забезпечують здатність людини читати, писати, чути, вимовляти і розуміти мову.
Ушкодження різних полів кори лобової частки може призвести: до підвищення агресивності й послаблення реакції страху; зростання пасивно-захисних умовних рефлексів; порушення харчових і захисних умовних рефлексів.
У таких людей спостерігається втрата ініціативи, апатія, порушення абстрактного мислення, нездатність до творчого мислення, розгальмування нижчих емоцій і потягів, розлади мовлення і понятійного мислення.
У задній частині лобової звивини розташований центр письма, ураження якого призводить до порушення навичок письма під контролем зору.
У лівій (у лівшів у правій) нижній тім’яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовані рухи. Він функціонує за типом тимчасових зв’язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспрямовані дії (апраксія).
У верхній тім’яній частці (задньоцентральна звивина) розміщений кірковий центр аналізаторів чутливості (больової, температурної, дотикової), або сомато-сенсорна кора. Ураження кори у цій частині призводить до часткової або повної анестезії (втрата чутливості).
Ураження кори в ділянці верхньої тім’яної частки призводить до зниження больової чутливості і порушення стереогноза – впізнавання предметів на дотик без допомоги зору.
У нижній тім’яній частині розташований центр праксії, який регулює здатність здійснювати координаційні рухи, які складають основу робочих процесів і потребують спеціального навчання.
У кутовій звивині тім’яної частки розташований зоровий центр мови. Його ураження призводить до неможливості розуміння письма (алексія).
Тім’яна ділянка – це апарат вищої інтегративної діяльності мозку людини, вона безпосередньо стосується процесів біологічної і соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Локалізація статичного аналізатора (центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі) – кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії (розладу координації рухів).
Зона шкірного аналізатора, зв’язаного з температурою, больовою і тактильною чутливістю займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла – у нижніх її ділянках.
Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового аналізатора і обличчя, найменшу – тулуба, стегна і гомілки.
Ядерна зона зорового аналізатора розташована на внутрішній поверхні потиличної ділянки, в зоні шпорної борозни. Ураження цього центру призводить до сліпоти. При порушеннях у сусідніх із шпорною борозною частин кори в ділянці потиличного полюса на медіальній і латеральній поверхнях частки може спостерігатися втрата зорової пам’яті, здатності орієнтації у незнайомій обстановці, порушення функції, пов’язаної із бінокулярним зором (здатності за допомогою зору оцінювати форму предметів, відстань до них тощо).
У корі верхньої скроневої звивини розташована частина слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни – ядерна зона смакового аналізатора. Двостороннє ураження до повної кіркової глухоти.
Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих ділянок кори. В ділянці середньої і нижньої скроневих звивин розташоване кіркове представництво вестибулярного аналізатора. Ураження цієї ділянки призводить до порушення рівноваги під час стояння і зниження чутливості.
Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку. Ядерні зони аналізаторів – це ділянки кори, в яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.
Центр мови міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий (зона Брока), який міститься у нижній частині лобової ділянки і слуховий (зона Верніке), який знаходиться у скроневій ділянці, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише у людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій ділянці головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій ділянці. Ця ділянка також бере участь у запам’ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура усвідомлюються та інтерпретуються в тім’яній ділянці. Потилична ділянка фіксує та інтерпретує зорові образи.
Источник
У головному мозку розрізняють сіру і білу речовину. При цьому значна частина сірої речовини у великому мозку і мозочку розташовується на периферії, під м’якою мозковою оболонкою, утворюючи їх кору, крім того, в білій речовині стовбура мозку знаходяться скупчення нейронів у вигляді ядер. Сіра речовина складається з безлічі нейронів, гліоцитів (волокнистих і протоплазматичних астроцитів, олігодендроцитів, мікрогліоцитів) і нервових волокон, а біла речовина – з мієлінових і безмієлінових нервових волокон і волокнистих астроцитів.
Мозочок
Мозочок складається з сірої і білої речовини. У сірій речовині розрізняють 3 шари клітин: молекулярний, гангліозний і зернистий (мал. 18).
Мал. 18. Будова кори мозочка. 1 – молекулярний; 2 – гангліозний і 3 – зернистий шари. Імпрегнация сріблом.
Молекулярний шар містить корзинчасті і 2 види зірчастих нейронів: великі і малі; ті і інші утворюють синапси з тілами і дендритами грушовидних клітин; у функціональному плані вони гальмують активність грушовидних нейронів;
Гангліозний шар (шар грушовидних нейронів, або клітин Пуркін’є) представлений крупними нервовими клітинами грушовидної форми, які розташовуються строго в один ряд; їх дендрити знаходяться в молекулярному шарі, а аксон проходить зернистий шар і йде до підкіркових ядер мозочка; грушовидні нейрони гальмують активність підкіркових ядер мозочка;
Зернистий шар містить: зерноподібні нейрони (клітини – зерна), які мають короткі дендрити і довгі аксони. Крім того, тут знаходяться веретеновидні нейрони і 2 види зірчастих нейронів Гольджі: одні з них з короткими, а другі з довгими аксонами.
Міжнейронні зв’язки в корі мозочка. У кору мозочка входять 2 типи аферентних нервових волокон: повзучі і моховидні. Вони несуть імпульси, збудливі грушовидні нейрони. Повзучі волокна у складі спиномозочкового і вестибуломозочкового шляхів проходять в молекулярний шар і утворюють синапси з дендритами і тілами грушовидних клітин. Моховидні волокна йдуть у складі оливомозочкових і мостомозочкових шляхів і утворюють синапси з дендритами клітин-зерен. Аксони клітин-зерен прямують в молекулярний шар, де Т-образно розгалужуються і йдуть паралельно поверхні кори, утворюючи синапси з дендритами грушовидних нейронів.
Короткоаксонні зірчасті нейрони Гольджі (гальмівні) направляють свої довгі дендрити в молекулярний шар, де вони утворюють синапси з аксонами клітин-зерен. Аксони ж утворюють синапси з дендритами клітин-зерен декілька проксимальніше від місця їх контакту з моховидними волокнами. Функція зірчастих нейронів Гольджі – гальмування проходження збудливих імпульсів з моховидних волокон на клітини-зерна і далі на грушовидні нейрони.
Дендрити довгоаксонних зірчастих нейронів Гольджі залишаються у складі зернистого шару, а їх аксон йде в білу речовину. Веретеновідні нейрони: їх дендрити розташовуються горизонтально як в зернистому, так і в гангліозному шарі, а аксони йдуть в білу речовину, звідки віддають гілочки знову в зернистий шар.
Великий мозок
Великий мозок складається з двох півкуль. Сіра речовина в них локалізується на периферії і одержала назву кори, товщина якої коливається від 2 до 5 мм. Різні ділянки кори відрізняються розташуванням і будовою нейронів (цитоархітектоніка) і закономірністю ходу нервових волокон (мієлоархітектоніка). У складі кори розрізняють 6 шарів клітин (мал. 19): молекулярний (I), зовнішній зернистий (II), зовнішній пірамідний (III), внутрішній зернистий (IV), внутрішній пірамідний (гангліозний) (V) шари і шар поліморфних клітин (VI).
Цитоархітектоніка. У молекулярному шарі концентрація нейронів найнижча. Тут локалізуються дрібні асоціативні (внутрішні) нейрони, термінальні гілки аксонів непірамідних нейронів і дендрити пірамідних нейронів II-VI шарів, а також гліоцити. Характер міжнейронних зв’язків різних шарів кори представлений на спрощеній схемі (мал. 20). Нейрони I-IV і VI шарів є асоціативними (внутрішніми і комісуральними), а нейрони V-го (гангліозного) шару – клітини Беца – своїми аксонами утворюють низхідні (пірамідні) шляхи, що проектують імпульси у відповідні центри стовбура (кортиконуклеарні шляхи) і спинного мозку (кортикоспинальні шляхи), де закінчуються синапсами на нейронах моторних ядер, тобто по функції вони є ефекторними. У різних полях кори великого мозку ширина шарів і їх нейронний склад неоднакові. Так, наприклад, в моторній зоні кори не виражений внутрішній зернистий шар (IV). У різних відділах кори великих півкуль мозку локалізуються центри, де здійснюється аналіз поступаючої інформації і формуються у відповідь сигнали.
Структурно-функціональною одиницею кори великого мозку є модуль – це вертикальна колонка нейронів різних типів, згрупованих навколо одного кортико-кортикального волокна.
| Мал. 19. Гістологічний зріз моторної зони кори великих півкуль головного мозку з вказівкою пошарового розташування нейронів. |
Кожне таке волокно йде або від гігантських пірамідних клітин Беца однієї і тієї ж півкулі (асоціативне волокно), або від протилежної (комісуральне волокно) і утворює синапси у всіх шарах кори (див. мал. 20).
Мал. 20. Модульна організація кори великого мозку (схематичний мал. М. П.Барсукова).
До складу модуля входять і специфічні аферентні (таламокортикальні) волокна, які закінчуються в 4-у шарі кори.
Можна сказати, що модуль – це особливим чином організована впорядкована система дискретних об’єднань, зв’язаних між собою нейронів. Як указують А. П.Новожілова і В. П.Бамбіндра (див. Руководство по гистологии, СПб, 2001. – Том 2. – Стор. 548-549), модуль – це тимчасове утворення, що самоорганізовується під впливом аферентних імпульсів і гальмуючої дії інтернейронів, що активно вичліняють їх зі всієї маси кіркових нейронів. Значна частина нейронів у складі модуля – мультиполярні, але є і типові біполярні нейрони.
Мієлоархітектоніка. Серед нервових волокон великого мозку розрізняють асоціативні, які зв’язують ділянки однієї півкулі, коміссуральні – сполучають кору різних півкуль, і проекційні волокна – пов’язують кору з підкірковими структурами.
Оболонки мозку
Із зовнішньої сторони мозок захищений трьома оболонками: м’якою, паутинною і твердою.
М’яка мозкова оболонка – найбільш близько прилягає до мозку. Вона покриває всі звивини і проникає у всі борозни; утворена тонким шаром рихлої сполучної тканини; зсередини покрита безперервним шаром плоского епітелію.
Паутинна мозкова оболонка – розташовується зовні від м’якої мозкової оболонки, покриває мозок, але не заходить в борозни; вона утворена рихлою сполучною тканиною, пов’язана з м’якою оболонкою мережею тонкої сполучнотканинних щаблини; зовнішня і внутрішня поверхні, щаблини покриті безперервним шаром тонких плоских клітин; між м’якою і паутинною оболонками є субарахноїдальний простір, який заповнений цереброспинальною рідиною.
Тверда мозкова оболонка – знаходиться зовні від паутинної і складається з щільної волокнистої сполучної тканини; між паутинною і твердою оболонками є субдуральний простір, заповнений рідиною, але не цереброспинальною; у черепі тверда мозкова оболонка зростється з окістям, а між твердою мозковою оболонкою спинного мозку і окістям хребців є епідуральний простір, заповнений рихлою сполучною тканиною з підвищеним вмістом жирових клітин. У всіх оболонках мозку є кровоносні судини, але немає лімфатичних. Нитки з твердої мозкової оболонки застосовуються в хірургії як шовний матеріал.
Источник
Одним з найважливіших органів, що забезпечують повноцінне функціонування людського організму, є головний мозок, пов’язаний зі спинним відділом і мережею нейронів у різних частинах тіла. Завдяки такій зв’язку забезпечується синхронізація розумової активності з моторними рефлексами і областю відповідає за аналіз сигналів, що надходять. Кора головного мозку являє собою шарувату в горизонтальному напрямку освіта. У його складі знаходяться 6 різних структур, кожна з них має специфічну щільність розташування, кількість і розміри нейронів. Нейрони являють собою нервові закінчення виконують функцію зв’язку між частинами нервової системи при проходженні імпульсу або в якості реакції на дію подразника. Крім шаруватої в горизонтальному напрямку структури, кора головного мозку пронизана безліччю відгалужень нейронів, розташованих по більшій частині вертикально.
Вертикальна спрямованість відгалужень нейронів формує структуру пірамідальної форми або утворення у вигляді зірочки. Безліч відгалужень короткого прямого або ветвящегося типів пронизують, як шари кори у вертикальному напрямку, забезпечуючи зв’язок різних відділів органу між собою, так і в горизонтальній площині. За напрямом орієнтації нервових клітин прийнято виділяти відцентрові і доцентрові напрямку зв’язку. В цілому, фізіологічна функція кори крім забезпечення процесу мислення і поведінки полягає в захисті півкуль головного мозку. Крім цього, на думку вчених в результаті еволюції мало місце розвиток та ускладнення структури кори. При цьому спостерігалося ускладнення будови органу в міру налагодження нових зв’язків між нейронами, дендритами і аксонами. Характерно те, що в міру розвитку інтелекту людини, виникнення нових нейронних зв’язків відбувалося вглиб структури кори від зовнішньої поверхні до ділянок розташованих нижче.
Функції кори ↑
Кора головного мозку має середню товщину 3 мм і досить велику площу за рахунок наявності сполучних каналів з центральною нервовою системою. Сприйняття, отримання інформації, її обробка, прийняття рішення і його здійснення відбувається завдяки безлічі імпульсів, що проходять через нейрони за типом електричної ланцюга. В залежності від безлічі факторів в корі відбувається генерація електричних сигналів потужністю до 23 Вт. Ступінь їх активності визначається станом людини і описується показниками амплітуди та частоти. Відомо, що більша кількість зв’язків знаходиться в галузях, що забезпечують більш складні процеси. При цьому всім кора головного мозку не є завершеною структурою і знаходиться в розвитку протягом всього життя людини в міру розвитку його інтелекту. Отримання і обробка надходить у мозок інформації забезпечує ряд фізіологічних, поведінкових, психічних реакцій завдяки функціям кори, серед яких:
Слід відзначити недостатню вивченість місця і ролі передніх відділів кори на забезпечення функціонування людського організму. Про цих ділянках відомо про їх низької чутливості до зовнішніх впливів. Наприклад, дія на них електричних імпульсів не викликало прояви вираженої реакції. На думку деяких фахівців, до функцій цих ділянок кори відноситься самосвідомість особистості, наявність і характер її специфічних особливостей. У людей з пошкодженими передніми ділянками кори спостерігаються процеси асоциализации, втрата інтересів в області трудової діяльності, власного зовнішнього вигляду і думки в очах інших людей. Іншими можливими ефектами можуть стати:
Будова шарів кори головного мозку ↑
Виконуються органом функції, такі як координація півкуль, розумова і трудова діяльність багато в чому обумовлена будовою його структури. Фахівці виділяють 6 різних типів шарів, взаємодія між якими забезпечує роботу системи в цілому, серед них:
Різні верстви, що входять до складу кори відрізняються між собою формою, розташуванням і призначенням складових їх структур. Взаємозв’язок нейронів зірчастого, пірамідальної, гіллястого і веретеноподібної типів між різними покривами утворюють понад 5 десятків, так званих полів. Незважаючи на те, що чіткі межі полів відсутні, їх спільна дія дозволяє регулювати безліч процесів пов’язаних з отриманням нервових імпульсів, обробкою інформації та виробленням відповідних реакцій на подразник.
Простий спосіб від алкоголізму Алкоголік більше не зможе навіть випити чарку, якщо в їжу підсипати йому це… Читати далі…
Моментальний замовлення
Області кори головного мозку ↑
По виконуваних функцій у цій структурі можна виділити три області:
- Зона, пов’язана з обробкою імпульсів, одержуваних через систему рецепторів від органів зору, нюху, дотику людини. За великим рахунком більшість рефлексів пов’язаних з моторикою забезпечують клітини пірамідальної структури. Забезпечують за допомогою дендритних структур і аксонів зв’язок з м’язовими волокнами та спинномозковим каналом. Ділянка, що відповідає за прийом м’язової інформації, має налагоджені контакти між різними верствами кори, що важливо на етапі коректного трактування надходять імпульсів. Якщо кора головного мозку уражається на цій ділянці, це може призвести до розладу узгодженої роботи сенсорних функцій і дій, пов’язаних з моторикою. Візуально розлади рухового відділу можуть проявлятися у відтворенні мимовільних рухів, тремтіння, судоми, у більш складній формі призводити до знерухомлення.
- Область сенсорного сприйняття відповідає за обробку надійшли сигналів. За структурою вона являє собою взаємопов’язану систему аналізаторів для встановлення зворотного зв’язку на дію стимулятора. Фахівці виділяють ряд областей, які відповідають за забезпечення чутливості до сигналів. Серед них, потилична забезпечує зорове сприйняття, скронева-пов’язана зі слуховими рецепторами, зона гипокампа з нюховими рефлексами. Район, який відповідає за аналіз інформації смакових стимуляторів, розташований в області тімені. Там же локалізуються центри, що відповідають за отримання і обробку тактильних сигналів. Сенсорна здатність знаходиться в прямій залежності від кількості нейронних зв’язків в цій ділянці, в цілому ці зони займають до п’ятої частини загального обсягу кори. Ушкодження цієї зони тягне за собою спотворення сприйняття, що не дозволяє виробити відповідний сигнал адекватний діючого на нього подразника. Наприклад, порушення роботи слухової зони не обов’язково призводить до глухоти, але може викликати ряд ефектів спотворюють коректне сприйняття інформації. Це може виражатися в нездатності вловлювати довжину або частотність звукових сигналів їх тривалість і тембр, порушення фіксації впливів з невеликим часом дії.
- Асоціативна зона здійснює контакт між сигналами, що отримуються нейронами в сенсорній області і моторикою, що представляє собою реакцію. Ця ділянка формує осмислені поведінкові рефлекси, забезпечує їх практичну реалізацію і займає більшу частину кори. По району локалізації можна виділити передні ділянки, розташовані в лобових частинах і задні, які займають простір між зоною скронь, тімені і потилиці. Для людини характерно більший розвиток задніх ділянок районів асоціативного сприйняття. Асоціативні центри відіграють ще одну важливу роль, забезпечують реалізацію і сприйняття мовленнєвої діяльності. Пошкодження переднеассоциативной області призводить до порушення можливості виконання аналітичних функцій, прогнозування на підставі наявних фактів або попереднього досвіду. Порушення роботи зони задній асоціації ускладнює орієнтацію людини в просторі. Також ускладнює роботу абстрактного об’ємного мислення, конструювання і правильного трактування складних зорових моделей.
Наслідки пошкоджень кори мозку ↑
До кінця не вивчено є забудькуватість одним з порушень, пов’язаних з пошкодженням кори головного мозку? Або ці зміни пов’язані з нормальним функціонуванням системи за принципом руйнування цих зв’язків. Вченими доведено, що за рахунок взаємозв’язку нейронних структур між собою при пошкодженні однієї з названих областей може спостерігатись часткове і навіть повне відтворення її функцій іншими структурами. У разі часткової втрати здатності до сприймання, переробки інформації або відтворення сигналів, система може деякий час залишатися працездатною, володіючи обмеженими функціями. Це відбувається за рахунок відновлення зв’язків між не зазнали негативного впливу ділянками нейронів за принципом розподільної системи. Проте можливий і зворотний ефект при якому пошкодження однієї із зон кори може призвести до розладу декількох функцій. У будь-якому випадку, порушення нормальної роботи цього важливого органу є серйозним відхиленням, при виникненні якого необхідно негайно вдатися до допомоги фахівців, щоб уникнути подальшого розвитку розлади.
Серед найбільш небезпечних порушень роботи цієї структури можна виділити атрофію, пов’язану з процесами старіння і відмирання частини нейронів. Найбільш використовуваними методами діагностики є комп’ютерна та магнітно-резонансні види томографії, энцефалография, дослідження за допомогою ультразвуку, проведення рентгену та ангіографії. Слід зазначити, що сучасні методи діагностики дозволяють виявити патологічні процеси в роботі мозку на ранньому етапі, при своєчасному зверненні до фахівця в залежності від виду порушення існує ймовірність відновлення порушених функцій.
Автор: Ковальов Олександр
Источник