Нейронна організація кори великих півкуль
Архітектоніка кори – це загальний план будови кори. Загальна поверхня кори півкуль дорослої людини 2000 – 2500 см , причому 70% її заховані в глибині борозен. Товщина кори 2 – 4,5 мм. Йервові клітини і волокна, які утворюють кору, розташовані в 7 шарів:
- 1-й шар – молекулярний – найбільш поверхневий. У цьому шарі мало нервових клітин, вони дрібні. Шар утворений сплетінням нервових волокон. Завдяки цьому шару відбуваються внутрішньо- і міжпівкулеві зв’язки між різними частинами кори.
- 2-й шар – зовнішній зернистий. Складається з дрібних клітин у вигляді зернин і пірамід. Шар бідний на мієлінові волокна. Нейрони цього шару називаються вставними або інтернейронами. Ці нейрони забезпечують переробку інформації і її проведення до структур молекулярного шару на нижчі кіркові шари.
- 3-й шар – пірамідний, утворений середніми і великими пірамідними клітинами, з великою кількістю дендритів.
- 4-й шар – внутрішній зернистий, складається з дрібних зернистих клітин різної форми. Гранулярні нейрони, які розташовані у цьому шарі, здійснюють переробку і передачу інформації із закінчень аферентних волокон, які йдуть до кори і розгалужуються в межах I шару на пірамідні нейрони III і V шарів.
- 5-й шар – гангліозний – складається з великих пірамідних клітин. У передній центральній закрутці він містить ще “клітини Беца”, аксони яких дають початок низхідним пірамідним шляхам, що проходять через стовбур головного мозку у спинний мозок і зв’язують кору півкуль з периферією. Аксони III і V шарів забезпечують різні види внутрішньо-кіркових, міжкіркових і кірково-підкіркових зв’язків. В цих шарах є також інтернейрони різних розмірів і форми, які забезпечують вибіркові внутрішньо-кіркові взаємодії між нейронами різних типів. Це необхідно для:
- – передачі інформації між вхідними в кору аферентними волокнами і пірамідними нейронами;
- – обміну інформацією між нейронами, які розташовані в різних кіркових шарах;
- – обміну інформацією між нейронами, які розташовані в різних звивинах, частках і півкулях;
- – зберігання і відтворення інформації (пам’ять).
- 6-й шар – поліморфний – складається з клітин трикутної і веретеноподібної форми і належать до білої речовини мозку.
- 7-й шар – складається з веретеноподібних нейронів, має багато волокон. Між нервовими клітинами всіх шарів виникають як постійні, так і тимчасові зв’язки.
Під корою міститься біла речовина півкуль мозку, в складі якої розрізняють асоціативні, комісуральні та проекційні волокна.
Асоціативні волокна зв’язують між собою окремі ділянки однієї півкулі. Короткі асоціативні волокна зв’язують між собою окремі закрутки і близькі поля, а довгі – закрутки різних часток у межах однієї півкулі.
Асоціативні поля беруть участь в інтеграції сенсорної інформації та забезпеченні зв’язків між чутливими й руховими зонами кори.
Асоціативні шляхи утворюються інтернейронами і їх волокнами. До асоціативних відносять також зв’язки, які утворюються між ядрами однієї половини стовбура мозку, проміжного мозку і базальними ядрами відповідної півкулі. У спинному мозку асоціативні нейрони забезпечують міжсегментарні зв’язки.
Комісуральні волокна зв’язують симетричні частини обох півкуль, більша частина проходить через мозолисте тіло.
Проекційні волокна виходять за межі півкуль, по них здійснюється двобічний зв’язок кори з відділами центральної нервової системи, що лежать нижче.
Проекційні шляхи можуть бути низхідними та висхідними.
Висхідні (сенсорні, чутливі або аферентні) проекційні шляхи проводять нервові імпульси від екстеро-, пропріо- і інтерорецепторів (чутливих нервових закінчень у шкірі, органів опорно-рухової системи, внутрішній органів), а також від органів чуття до головного мозку.
Крім кори головного мозку, сенсорна інформація може поступати і в інші відділи нервової системи, а саме, в мозочок, середній мозок, ретикулярну формацію.
Низхідні (еферентні) проекційні шляхи проводять нервові імпульси від кори великих півкуль до базальних і стовбурових ядер головного мозку, а потім до рухових ядер спинного мозку і стовбуру мозку. Вони передають інформацію, пов’язану з програмованим рухом організму в конкретних ситуаціях, тому є руховими провідними шляхами.
У товщі білої речовини півкуль є порожнини – бічні шлуночки, які протоками сполучаються з третім мозковим шлуночком.
У людини відомі випадки народження дітей, у яких немає кори великого мозку. Це – аненцефали. Вони живуть лише кілька днів. Все, що набувається організмом протягом індивідуального життя зв’язане з функцією великого мозку. З функцією кори великого мозку зв’язана вища нервова діяльність. Взаємодія організму із зовнішнім середовищем, його поведінка в навколишньому світі зв’язані з півкулями великого мозку.
Источник
Фізіологічне значення кори:
1. Забезпечення вищої нервової діяльності.
2. Обробка сенсорної інформації.
3. Формування рухових команд.
4. Інтеграція складних форм поведінки.
Зони кори головного мозку.
Кору головного мозку за функціональними особливостями, умовно, можна поділити на моторні (рухові), сенсорні (чутливі) та асоціативні (неспецифічні) зони. Моторні та сенсорні зони називаються проекційними.
Моторні зони кори великих півкуль.
Розрізняють три рухові зони: первинну моторну зону, премоторну зону і додаткову моторну ділянку.
Моторні зони мають моторні виходи на соматичні м’язи різних частин тіла.
Первинна моторна зона
У прецентральній закрутці знаходиться первинна моторна зона, яка має топічну організацію і забезпечує здійснення точних рухів. Локалізація рухових точок (тобто місць кори великих півкуль, подразнення яких викликає скорочення певних м’язів) така: вище всіх розміщені рухові точки ніг; під ними знаходяться рухові точки м’язів тулуба, нижче них рук, а нижче всіх – м’язи голови.
Найбільшу площу займає представництво м’язів кисті рук, меншу губ, язика і найменшу тулуба і ніг. Так, як низхідні рухові шляхи перехрещуються, подразнення вказаних точок викликає скорочення м’язів протилежного боку тіла.
Премоторна зона
Попереду первинної моторної зони розміщена премоторна зона кори. Для неї характерна топічна організація. Електричне подразнення окремих ділянок викликає рухи голови і тулуба в бік, протилежний подразнюваній півкулі. Ці рухи носять координований характер і супроводжуються скороченням значної кількості м’язів.
Додаткова моторна зона
Є продовженням первинної моторної зони. Подразнення її різних ділянок показує, що в цій зоні є представництво м’язів всіх частин тіла. При стимулюванні додаткової моторної ділянки спостерігається зміна пози, яка супроводжується двобічними рухами ніг і тулуба. Вона відіграє допоміжну роль в управлінні позою людини.
Сенсорні зони кори головного мозку.
У кожній півкулі є 2 зони представництва соматичної (шкірної і суглобово м’язової) і вісцеральної чутливості, які умовно називаються першою і другою соматосенсорними зонами кори.
Перша зона. Для неї характерна топічна організація. Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового апарату і лиця, найменшу – представництво тулуба, стегна і гомілки протилежного боку тіла.
Друга. Тут характерна менш чітка соматотопічна проекція тіла.
Зорова зона
Зорова зона розміщена в потиличних частках обох півкуль, у кожну півкулю проектуються однойменні половини сітківок (ліві половини в праву півкулю, в праві – в ліву). Розрізняють первинну зорову зону, пошкодження якої веде до сліпоти, та вторинну. Вторинна зорова зона має відношення до таких функцій, як зорова увага і регулювання рухів очей.
Слухова, смакова, нюхова зони
Слухова зона. Для неї описано топічне представництво кортієвого органу, тобто його проектування на кору.
Смакова зона розміщена в нижній частині постцентральної закрутки.
Нюхова зона локалізована в передній частці грушоподібної частки. Це єдина зона, яка отримує аферентну інформацію в обхід ядер таламуса.
Колонкова організація проекційних зон кори
На основі експериментів було зроблено висновок про наявність у корі функціональних колонок нейронів, орієнтованих перпендикулярно до поверхні.
Кожна функціональна колонка соматосенсорної кори складається з морфологічних мікроколонок. Мікроколонка кори містить декілька пірамідних клітин. До пірамідних клітин прилягають зірчасті клітини, з яким контактують нервові волокна від таламуса.
Асоціативні зони кори великих півкуль.
У корі великих півкуль поряд з проекційними зонами розміщені зони, які не зв’язані з виконанням певної моторної чи сенсорної функції. Ці ділянки кори називаються асоціативними зонами. У людини вони займають переважну частину кори.
Важливою особливістю клітин асоціативних зон є здатність збуджуватися на подразнення рецепторів різної модальності. На кіркових клітинах асоціативних зон конвертують аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем. Нейрони цих зон не тільки забезпечують інтеграції сенсорної інформації, але й зв’язок між чутливими і руховими зонами кори. Ці механізми є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Важливою особливістю клітин асоціативних зон є здатність збуджуватися на подразнення рецепторів різної модальності. На кіркових клітинах асоціативних зон конвертують аферентні шляхи, які несуть імпульси від різних рецепторних систем. Нейрони цих зон не тільки забезпечують інтеграції сенсорної інформації, але й зв’язок між чутливими і руховими зонами кори. Ці механізми є фізіологічною основою вищих психічних функцій.
Пошкодження асоціативних зон не веде до втрати специфічної функції, але при цьому порушується здатність правильно інтерпретувати значення діючого подразника. Так, при зруйнуванні в людини асоціативних зорових зон, ніколи не наступає сліпота, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене, не розуміє значення слів при читанні. Пошкодження асоціативних слухових зон веде до втрати здатності розуміти почуті слова.
Пошкодження асоціативних зон не веде до втрати специфічної функції, але при цьому порушується здатність правильно інтерпретувати значення діючого подразника. Так, при зруйнуванні в людини асоціативних зорових зон, ніколи не наступає сліпота, але хворий втрачає здатність оцінювати бачене, не розуміє значення слів при читанні. Пошкодження асоціативних слухових зон веде до втрати здатності розуміти почуті слова.
Важливою особливістю асоціативних зон у людини, на відміну від моторних, або сенсорних, є те. що їх зруйнування веде лише до тимчасового порушення тих чи інших функцій.
Електрокортикографія.
Запис біоелектричних потенціалів з поверхні кори головного мозку називається електрокортикографією, а отримана при цьому крива – електрокортикограмою.
Електрокортикограма відображає, головним чином, постсинаптичні потенціали нейронів кори, але не їх потенціали дії і не активність кіркових гліальних клітин.
Електроенцефалографія.
Електроенцефалографія – це метод реєстрації сумарної біоелектричної активності мозку з поверхні голови.
Електрична активність є результатом генерації синаптичних потенціалів і імпульсних розрядів в окремих нервових клітинах. На електроенцефалограмі біоелектричні явища виражаються у вигляді періодичних коливань.
Основні ритми електроенцефалограми
Альфа-ритм – частота коливань – 8-13 Гц, амплітуда – 50 мкВ. Найкраще виражений в потиличних і тім’яних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при заплющених очах.
Бета-ритм – частота коливань – 14-30 Гц, амплітуда – до 25 мкВ. Найкраще виражений в лобних ділянках. Найбільша амплітуда реєструється в спокої при розкритих очах.
Тета-ритм – частота коливань – 4-7 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта – частота коливань – 0,5-3,5 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.
Тета-ритм – частота коливань – 4-7 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час сну, наркозу. Дельта – частота коливань – 0,5-3,5 Гц, амплітуда – 100-150 мкВ. Найкраще реєструється під час глибокого сну, наркозу, у дітей до 5 років.
Поняття про кортикалізацію функцій.
Кора великих півкуль переважає над іншими нервовими утворами. Так, у риб або земноводних після видалення кори великих півкуль зорові сприйняття майже не порушуються, тоді як у собак зорове сприйняття цілком випадає. Це відбувається внаслідок кортикалізації функцій, тобто переміщення складних нервових функцій у вищий відділ системи кори великих півкуль.
Дякую за увагу!
Дякую за увагу!
Поділіться з Вашими друзьями:
Источник
Кора великих півкуль головного мозку в філогенетичному відношенні являється вищим та найбільш молодим відділом.
Кора складається з нейронів. Їх відростків та нейроглії.
У дорослої людини товщина кори складає 3мм, площа кори завдяки багаточисленним складкам та борознам складає 0,25 м2. Для більшості ділянок кори головного мозку характерно шести шарове розташування нейронів. Кора містить 14-17 млрд клітин.
Нейрони кори: а) зірчасті – виконують аферентну фунцкію;
б)пірамідні – еферентні нейрони
в)веретеноподібні
Також є нейрони які сприймають аферентні імпульси від певного рецептора – сенсорні нейрони, і нейрони, які збуджуються нервовими імпульсами, котрі йдуть від різних рецепторів – полісенсорні нейрони.
Відростки нейронів зв’язують її різні відділи між собою або встановлюють контакти кори великих півкуль з нищележачими відділами ЦНС.
а)асоціативні – з’єднують ділянки одної півкулі;
б)комісуральні – однакові ділянки двох півкуль
в)провідні (центробіжні) – забезпечують контакти кори головного мозку з іншими відділами ЦНС.
Клітини нейроглії – виконують ряд важливих функції:
а)це опорна тканина;
б)беруть участь в обміні речовин головного мозку;
в)регулюють кровотік всередині мозку;
г) виділяють нейросекрет, який регулює збудливість нейронів кори головного мозку.
Для вивчення функцій кори використовують методи:
1.Видалення окремих ділянок кори великих півкуль оперативним шляхом і спостерігають, які
функції в організмі збереглися а які порушуються.
2.Метод подразнення з використанням електричних, хімічних та температурних подразників.
Метод дозволяє визначити значення різних ділянок кори в регуляції функцій організму.
3.Метод відведення біопотенціалів від окремих зон та нейронів кори головного мозку. Метод
дозволяє региструвати електричну активність поверхневих та глибоких структур головного
мозку.
4.Класичний метод умовних рефлексів, який розроблений Павловим (дослідження вищої нервової
діяльності на здорових тваринах та людях.
5.Клінічний метод дозволяє вивчати діяльність окремих органів і систем, які спостерігаються при
пошкодження кори головного мозку (крововиливи, поранення, пухлини мозку).
Функції кори
1.Здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем за рахунок умовних та безумовних рефлексів
2.Є основою вищої нервової діяльності (поведінки) організму.
3.За рахунок діяльності кори здійснюються вищі психічні функції (мислення, свідомість).
4.Регулює та об’єднує роботу всіх внутрішніх органів та регулює обмін речовин
І.П.Павлов характеризуя значення кори головного мозку вказав, що вона є розпорядником та розподільником діяльності тваринного та людського організму.
Функціональне значення різних областей кори головного мозку.
За сучасним уявленням розрізняють три типи зон кори:
Первинні проекційні зони – це центральні відділи ядер аналізаторів. В них розміщені високо диференційовані та спеціалізовані нервові клітини, до яких поступають імпульси від певних
рецепторів(зорових, слухових, нюхових смакових та шкірних).У цих зонах відбувається тонкий аналіз аферентних імпульсів різного значення.
Ураження вказаних зон приводить до розладу чуттєвих та рухових функцій.
Вторинні зони – периферичні відділи ядер аналізаторів.
Тут відбувається: а) подальша обробка інформації,
б) встановлюються зв’язки між різними за характерами подразниками.
При ураженні вторинних зон виникають складні розлади сприйняття.
Третинні зони (асоціативні) – нейрони цих зон можуть збуджуватися під впливом
імпульсів, які ідуть від рецепторів різного значення (від рецепторів слуху, фоторецепторів,
рецепторів шкіри т.п.). Це так звані полісенсорні нейрони, за рахунок яких встанов-
люються зв’язки між різними аналізаторами. Асоціативні зони отримують перероблену
інформацію від первинних і вторинних зон кори великих півкуль.
Третинні зони грають роль:
– у формуванні умовних рефлексів,
– вони забезпечують складні форми пізнання навколишньої дійсності.
Нейрони цих областей не пов’язані ні з органами чуття, ні з м’язами – вони здійснюють
зв’язок між різними областями кориінтегруя (поєднуючи) всі імпульси, які надходять
в кору,в цілісні акти:
навчання (читання, мова, писання),
логічного мовлення,
пам’яті та
забезпечення можливості цілеспрямованої реакції поведінки.
При пошкодженні асоціативних зон з’являється:
а) агнозія – нездатність пізнавати;
б) апраксія – нездатність виконувати заучені рухи;
в) афазія – втрата мови, може бути моторною і сенсорною;
г) аграфія – втрата вміння писати
Значення різних областей кори головного мозку
Рухові зони кори – рухи виникають при подразненні кори в області передцентральної звивини.
Подразнення: а) верхньої частини звивини викликає рухи м’язів ніг та тулуба;
б) середньої частини – рук;
в) нижньої частини – м’язів обличчя.
Величина кіркової рухової зони пропорційна не масі м’язів, а точності рухів. Особливо велика зона, яка керує рухами кисті рук, язиком, мімічною мускулатурою.
Сенсорні зони
Область шкірної рецепції
(мозковий кінець шкірного аналізатора)
Клітини цієї області сприймають імпульси від тактильних, больових і температурних рецепторів шкіри. представлена в основному задньою центральною звивиною. У верхній її частині знаходиться проекція шкірної чутливості ніг, тулуба, в середній – рук, і в нижній – голови.
Пошкодження області задньої центральної звивини на одній стороні приводить до порушення шкірної чутливості на другій стороні. При двосторонньому пошкодження зони кори спостерігається повна втрата чутливості (анестезія0
Область зорової рецепції
( мозковий кінець зорового аналізатора)
розміщена в потиличних долях кори головного мозку обох півкуль. Цю область слід розглядати як проекцію сітчастої оболонки ока.
При пошкодженні потиличної області: може порушуватись зорова пам’ять, орієнтація в звичній обстановці та розвиватися повна кіркова сліпота.
Область слухової рецепції
(мозковий кінець слухового аналізатора)
локалізується у скроневих долях кори головного мозку. Сюди потрапляють нервові імпульси від рецепторів завитки внутрішнього вуха.
При пошкодженні цієї зони може виникнути музикальна та словесна глухота (людина чує але не розуміє значення слів). Двостороннє ураження слухової області приводить до повної глухоти.
Область смакової рецепції
(мозковий кінець смакового аналізатора)
розташована у нижніх долях центральної звивини. Сприймає нервові імпульси від смакових рецепторів слизової оболонки порожнини рота.
Пошкодження цієїзони приводить до втрати або викривленню смакових відчуттів.
Область нюхової рецепції
(мозковий кінець нюхового аналізатора)
розташовані в передній частині грушоподібної долі кори головного мозку. Сприймає нервові імпульси від нюхових рецепторів слизової оболонки носа.
Пошкодження цієї зони веде до пониження або втрати нюху.
Зони, які відповідають за функцію мови
(мозковий кінець мовнорухового аналізатора):
а) в лобній областілівої півкулі (у прадворуких) розміщується моторний центр мови
(центри Брока) . При його ураженні мова ускладнена або неможлива;
б) в скроневій області розміщується сенсорний центр мови (ц. Верніке).
Ураження цієї області призводить до розладів сприйняття мови. Хворий не розуміє
значення слів, хоча здатність вимовляти слова зберігається;
в) в потиличній долі кори знаходяться зони, які забезпечують сприйняття письмової
(зорової) мови. При ураженні хворий не розуміє написаного.
Будь яка функціональна зона кори головного мозку знаходиться і в анатомічному і в функціональному контакті:
З другими зонами кори великих півкуль,
З підкорковими ядрами,
З утвореннями проміжного мозку та
Ретикулярною формацією,
що забезпечує досконалість функцій, які вони виконують.
ІХ. ЛІМБІЧНА СИСТЕМА.
Лімбічною системоюназ. найбільш стародавньою частиною кори головного мозку, розміщену на медіальній (внутрішній) стороні великих півкуль головного мозку.
Основними структурами лімбічної системи є:
а) поперекова звивина, яка окантовує мозолисте тіло,
б)гіпокамна звивина,
в) гіпокамп,
г)мигдалеподібне тіло,
д)склепіння,
Є)прозора перетинка
Чим більше розвинена тварина, тим відносно меншу область займає лімбічна система головного мозку. В наш час доведено, що утворення лімбічної системи приймають активну участь:
1.в регуляції вегетативних ф-цій ( особливо травлення);
2.в регуляції поведінкових реакцій організму;
3. у формуванні та регуляції емоцій;
Источник