Які зв язки існують між ділянками земної кори й формами рельєфу

§ 3. Будова земної
кори і рельєф

1. Пригадайте, що таке земна кора.

2. Чим материкова кора відрізняється від океанічної?

3. Які розрізняють форми рельєфу?

БУДОВА
ЗЕМНОЇ КОРИ. Як відомо, земна кора – це верхній шар нашої планети. Разом з
верхньою частиною мантії вона утворює літосферу – тверду оболонку Землі.
Розрізняють два головні типи земної кори. Материкова земна кора
складається з трьох шарів (осадового, гранітного, базальтового). Океанічна
земна кора утворена лише двома шарами (осадовим і базальтовим) і дуже
тонка. Такий тип кори є лише під западинами океанів.

Учені вважають, що спочатку на нашій планеті утворилася
земна кора океанічного типу. Під впливом процесів, що відбуваються в надрах
Землі, вона потовщувалася і на її поверхні утворилися складки – гірські
ділянки. Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін:
розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами,
поки не набула сучасного вигляду.

Мал. Будова земної
кори

РУХИ ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ.Згідно з теорією руху літосферних
плит, що ґрунтується на гіпотезі дрейфу материків, земна кора разом з частиною
верхньої мантії не є суцільним покриттям нашої планети. Вона розбита глибокими
розломами на величезні блоки – літосферні плити. Більшість плит включають як материкову, так і океанічну земну
кору. Їх товщина 60 – 100 км.

Літосферні плити здатні повільно переміщуватися по
в’язкій поверхні мантії (астеносфері), ніби гігантські крижини поверхнею води.
Швидкість їх руху видається мізерною – кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух
відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час
переміщуються на тисячі кілометрів. Отже, сучасне розміщення материків і
океанів – це результат тривалого горизонтального руху літосферних плит. Ці рухи також призводять до того, що на стиках
плит в одних місцях відбувається їх зіткнення, а в інших – розсування.

Внаслідок зіткнення
двох літосферних плит з материковою корою їхні краї разом з усіма
нагромадженими осадовими породами зминаються у складки, породжуючи гірські
хребти. Якщо ж зближуються плити, одна з океанічною, а друга з материковою
корою, то перша прогинається і ніби пірнає під материкову. При цьому
припіднятий край материкової кори зминається в складки, формуючи гори, уздовж
узбереж виникають ланцюги островів і глибоководні жолоби.

При розсуванні літосферних плит на їх межах утворюються тріщини.
Таке трапляється здебільшого на дні океанів з тонкою корою – в рифтових долинах – поздовжніх ущелинах
(завширшки кілька десятків кілометрів), що розділяють серединно-океанічні хребти – величезні підводні гірські споруди.
Тріщинами на поверхню дна піднімається розплавлена магма. При її охолодженні з
магматичних порід виникає смуга молодої земної кори. Вона поступово
розповзається в обидва боки від глибинного розлому, що її породив, нарощуючи
краї літосферних плит. Внаслідок цього океанічне ложе розширюється. На дні
океану працює ніби гігантський конвеєр, що пересуває ділянки з молодою корою
від місця їх зародження до материкових околиць океану. Швидкість їх руху
маленька, а шлях довгий. Тому ці ділянки досягають берегів через 15 – 20 млн
років. Пройшовши цей шлях, вони опускаються в глибоководний жолоб і, пірнаючи
під материк, занурюються в мантію, з якої вони утворилася в центральних
частинах серединно-океанічних хребтів.

СТІЙКІ
ТА РУХОМІ ДІЛЯНКИ ЗЕМНОЇ КОРИ.Рухи літосферних плит указують на
те, що на земній поверхні є
відносно стійкі та рухомі ділянки.

Відносно стійкі ділянки земної
кори називають платформами. Це найдавніші за віком вирівняні
ділянки літосферних плит. Вони лежать в основі материків і
океанічних западин. Платформи мають двошарову будову. Нижній ярус – фундамент,
утворений кристалічний магматичними і метаморфічними породами. Верхній –
осадовий чохол, складений осадовими породами, що ніби чохлом накривають зверху
фундамент. Подекуди тверді кристалічні породи фундаменту виступають з-під
пухких осадових порід чохла на поверхню платформи. Такі ділянки називають щитами.
Ділянки ж перекриті чохлом називають – плитами (не плутайте з
літосферними плитами). За
геологічним віком розрізняють давні
і молоді платформи. Давні платформи
утворилися в найдавніші геологічні часи – в архейську і протерозойську
ери, тобто в докембрії. Вік їх
фундаменту 1,5 – 4 млрд років. Фундамент молодих
платформ утворився тільки 0,5 млрд років тому.

Між відносно стійкими ділянками земної кори розміщуються
нестійкі зони – рухомі пояси.
Вони збігаються з місцями глибинних розломів на суходолі і в океанах (в
серединно-океанічних хребтах і глибоководних жолобах). У цих вузьких, але витягнутих на тисячі кілометрів
зонах, скупчені вулкани і часто трапляються землетруси. Тому їх називають сейсмічними
поясами.

РОЗМІЩЕННЯ
ФОРМ РЕЛЬЄФУ.Рельєф тісно пов’язаний з будовою
земної кори. Сучасний її зовнішній вигляд формують найбільші форми рельєфу –
виступи материків і западини океанів, гори і величезні рівнини. Вони утворилися
в результаті рухів літосферних плит. У розміщенні форм рельєфу на поверхні
Землі є певні закономірності.

Виступи материків відповідають земній корі материкового
типу, а океанічні западини – областям поширення океанічної кори. Великі рівнини
розміщуються на давніх платформах. Від
того на якій ділянці платформи розташована рівнина залежить її висота: на щитах
найчастіше лежать височини і плоскогір’я, на плитах – низовини.

Гори суходолу та
серединно-океанічні хребти і глибоководні жолоби на дні океанів розташовуються
у рухомих поясах на межах літосферних плит. На суходолі при зіткненні
літосферних плит породи на їх краях зминаються в складки – утворюється область складчастості. При цьому
виникають молоді складчасті гори. Поступово, протягом мільйонів років, вони
руйнуються. Наступні рухи земної кори розломами розбивають їх на окремі брили.
По цих розломах відбувається вертикальне зміщення: якщо одна ділянка
піднімається відносно сусідніх, то утворюється горст, якщо опускається – грабен.
Так утворюються складчасто-брилові гори.

ЗМІНА
РЕЛЬЄФУ.Основною причиною різноманітності
рельєфу є взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил, що діють одночасно.

Внутрішні сили в основному створюють великі форми
рельєфу. Зовнішні ж сили (вивітрювання, робота текучих вод, вітру, підземних
вод, льодовиків, морського прибою) руйнують гірські породи і переносять
продукти руйнування з одних ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх
відкладення і нагромадження. Зміна рельєфу Землі відбувається безперервно.
Змінюються обриси гір, їх висота, вирівнюються горби, заповнюються зниження.
Навіть, хоча й дуже повільно, змінюються обриси материків.

Рельєф нашої планети формувався тривалий час. При цьому
періоди горотворення чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори,
коли гірські масиви руйнувалися зовнішніми процесами і перетворювалися на
рівнини.

ЯК
ЧИТАТИ КАРТУ «БУДОВА ЗЕМНОЇ КОРИ».На тематичній карті «Будова
земної кори» показано розташування літосферних плит та напрямки і швидкість їх
руху. На плитах виділено кольором платформи і області складчастості. Вони краще
вивчені і більш достовірно показані на суходолі. Як видно з карти, ядра сучасних материків утворюють здебільшого давні
докембрійські платформи. Їх обрамляють молоді платформи та області
складчастості, що утворилися в наступні ери. Часто на карті «Будова земної
кори» наводиться спеціальна шкала – геохронологічна
таблиця, що відображає відтинки геологічного часу (геологічні ери,
періоди), яким відповідає певний етап формування земної кори (епохи
горотворення).

На карті на дні морів і океанів позначено океанічні
платформи, серединноокеанічні хребти, глибоководні жолоби, зони розломів.
Штриховкою та значками відмічені зони землетрусів і вулкани. На місцезнаходження родовищ різних за походженням
(осадових, магматичних, метаморфічних) корисних копалин вказують типові значки.

Мал. Геохронологічна таблиця

Працюємо з картою

1.
Назвіть і покажіть великі літосферні плити. Якими типами земної кори вони
утворені?

2.
Визначте, в якому напрямку переміщуються Південноамериканська і
Африканська, Євразійська і Індо-Австралійська плити.

3.
Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою
швидкістю.

4.
Де проходять межі літосферних плит? Які процеси та явища виникають на їх межах?
Поясніть, чому у межах Тихоокеанського вогняного кільця зосереджено 80 % усіх
сучасних вулканів.

5.
Назвіть острови Атлантичного океану, що лежать на межах літосферних плит.
Які острови цього океану розташовані поза їх межами?

6.
Наведіть приклади сусідства глибоководних жолобів і острівних дуг. Які
природні процеси та явища виникають поблизу них?

7.
Які форми рельєфу виникають на межах літосферних плит на суходолі? Наведіть
конкретні приклади.

8.
Назвіть давні (докембрійські) платформи.

9.
Області складчастості яких періодів є на Євразійській плиті?

Запитання і
завдання

1. Чим земна кора материкового
типу відрізняється від кори океанічного типу?

2. Якими є наслідки зближення і
розсування літосферних плит?

3. Яку будову має платформа? Які
розрізняють платформи за віком? Назвіть, користуючись картою „Будова земної
кори”, найбільші давні та молоді платформи.

4. Визначте за картою, де
розташовані серединноокеанічні хребти, ланцюги островів та глибоководні жолоби.

5. Які існують закономірності у
розміщенні форм рельєфу?

Источник

В Євразії є ділянки земної кори дуже різні за віком. Крім того, материк лежить і на кордоні кількох літосферних плит. Це визначає і велика різноманітність великих форм рельєфу, і надзвичайне багатство материка різноманітними корисними копалинами. Великі площі займають і обширні низовинні рівнини (поступаються за розмірами тільки Амазонської низовини), і грандіозні гірські країни.

Одна з особливостей Євразії в тому, що територію Євразії перетинають обидва пояси сучасної складчастості – Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський. Тут активно проявляються землетруси і вулканізм (рис. 160). За інтенсивністю і частотою руйнівних землетрусів з Євразією може зрівнятися тільки Південна Америка. Особливо характерні землетрусу для Центральної та Східної Азії, Малайського архіпелагу. Діючі та дрімаючі вулкани існують на острівних дугах Тихоокеанського вогняного кільця (Ключевська Сопка, Фудзіяма), в Середземномор’ї (Етна), Ісландії (Гекла). Багато вимерлих вулканів на Кавказі, Вірменському нагір’я. Однак людство знає, що згаслий вулкан може прокинутися. Так сталося з італійським Везувієм і індонезійським Кракатау, розташованим між островами Ява і Суматра.

Основні гірські системи Євразії: Гімалаї, Альпи, Кавказ, Гіндукуш, Каракорум, Тянь-Шань, Памір, Куньлунь, Алтай, Саяни, гори Північно-Східного Сибіру.

Основні рівнини Євразії: Східно-Європейська рівнина, Західно-Сибірська рівнина, Туранська низовина, Велика Китайська рівнина, Гангська низовина, Месопотамська низовина.

Інша особливість Євразії – підняття і опускання земної кори в кайнозойську еру, які проявилися тут сильніше і ширше, ніж де-небудь на Землі. Опускання призвели до затоплення багатьох окраїн материка і відокремлення островів (наприклад, Британських). Підняття охопили не тільки молоді складчасті ділянки, але і багато стародавніх структури (передньоазіатські нагір’я, Памір, Тибет). Омолодження випробували середньовисотні гори Уралу, Середньої Європи, Скандинавії. Тому в Євразії так багато піднесених територій і розташовані найвищі гірські системи – Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Тянь-Шань – з вершинами, що перевищують 7000-8000 м.

Середня висота Євразії – 840 м; гори і плоскогір’я займають близько 65% території материка.

Як і всюди на Землі, в формуванні рельєфу Євразії активну роль відіграють зовнішні сили. Найвідоміший результат роботи поверхневих вод – річкові долини, а вітру – дюни і бархани. Вода (в тому числі лід) і вітер переносять і перерозподіляють пухкі продукти вивітрювання, створюючи на гігантських просторах материка найрізноманітніші форми рельєфу на Землі.

Наприклад, еолові (створені роботою вітру) форми рельєфу нерідкі в пустельних внутрішніх районах. Зокрема, в Центральній Азії зустрічаються скелі у вигляді грибів, арок, колон, химерних фігур. У багатьох місцях на континенті широко поширені карстові форми, що утворилися внаслідок розчинення гірських порід (вапняку, гіпсу та ін.) Водою або органічними кислотами (рис. 161). Класичний район з безліччю карстових форм (карстові воронки, блюдця, колодязі, шахти і ін.) – Середземномор’ї. Характерний карст і для Кавказу, Криму, Тянь-Шаню, а також для Південно-Східної Азії.

Сильний вплив на рельєф Євразії, як і Північної Америки, зробило стародавнє заледеніння. Величезні території, зайняті багаторічною мерзлотою, багато в чому його спадщина. У цих місцях форми рельєфу часто пов’язані з протаивания або, навпаки, спученням мерзлої товщі. При таненні покривних льодовиків формувалися особливі форми рельєфу, поширені на півночі материка (згадайте, що таке морена). Сучасне заледеніння розвинене в багатьох горах. Порізані береги Скандинавського півострова – результат роботи льодовика. Крім фіордів Скандинавії, в Євразії ми зустрінемо і скуті льодом берега Арктики, і лимани внутрішніх морів, і гігантські дельти Гангу і Олени, і стрімкі береги далекосхідних морів, і коралові берега на азіатському шельфі Індійського океану.

В Євразії найбільше найвищих гір і самих великих рівнин землі. У підставі материка кілька древніх платформ.

Источник

Урок 6 7клас Дата_______________

Тема: Тектонічні структури: платформи та області складчастості.

Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках і в океанах.

Мета: повторити, розширити та систематизувати знання учнів про будову літосфери та земної кори; продовжити формування в учнів уміння працювати з тематичними картами атласа з метою встановлення та пояснення головних географічних закономірностей.

Обладнання: фізична карта світу, тектонічна карта світу, підручники, атласи, зошити для практичних робіт з друкованою основою.

Основні поняття: літосфера, тектонічні структури, планетарні та основні форми рельєфу.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань та вмінь

• Які складові частини виділяють у внутрішній будові Землі?

• Що таке літосфера?

• Що таке земна кора? Яка середня товщина земної кори?

• З яких шарів складається земна кора?

• Що називають літосферними плитами?

• Які види руху літосферних плит вам відомі?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Сьогодні ми «зазирнемо» до земних глибин. Для чого ж людям потрібно знати про внутрішню будову Землі? Відповідь на це питання допоможе остаточно прояснити походження багатьох процесів, що відбуваються на поверхні Землі, в тому числі й землетрусів, вулканізму, формування рельєфу тощо. Незважаючи на недоступність земних глибин, вченими зроблено немало відкриттів. Пригадаємо деякі з них, зробимо свої припущення.

ІV. Поглиблення й розширення знань

(Перегляд навчального фільма, бесіда)

1. Неоднорідність земної кори

Земна кора має різну потужність, яка коливається від 6 км (під океанами) до 70 км (під гірськими системами). На рівнинах вона становить близько 25-40 км. Розрізняють два основні типи земної кори: материкову та океанічну. Материкова земна кора складається з трьох шарів: осадового, гранітного і базальтового. Океанічна земна кора має два шари: осадовий та базальтовий. Земна кора разом з верхньою частиною мантії до шару астеносфери створює тверду оболонку Землі — літосферу.

2. Плити літосфери

Літосферні плити — великі блоки літосфери, завтовшки від 60 до 100 км, які повільно (2-5 см на рік) переміщуються вздовж астеносфери (в’язкого шару мантії). Рухи літосферних плит відбуваються дуже повільно (1-8 см за рік) в різних напрямах — вертикально і горизонтально. Внаслідок руху літосферних плит у горизонтальному напрямі в одних місцях земної кори відбувається їх зіткнення, в інших — розходження. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

Прикордонні ділянки між літосферними плитами є найбільш неспокійними на нашій планеті. Їх називають поясами складчастості, або сейсмічними поясами.

Саме з ними пов’язана активність більшості діючих вулканів і більша частина землетрусів.

3. Формування рельєфу земної поверхні

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні. Форми рельєфу земної поверхні утворилися внаслідок взаємодії внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) процесів Землі.

? Які ендогенні процеси Землі вам відомі?

Які екзогенні процеси Землі вам відомі?

Планетарними формами рельєфу є виступи материків і западини океанів. Материкам відповідає материкова земна кора, океанам — океанічна. Основу материків складають давні (докембрійські) і більш молоді (палеозойські) платформи — великі, відносно стійкі ділянки земної кори, активні гороутво- рювальні процеси в яких відбувалися в далекі геологічні епохи. У межах материків і океанів розрізняють дві основні форми рельєфу: гори та рівнини.

V. Узагальнення і систематизація знань.

Працюємо з картою

1. Назвіть і покажіть великі літосферні плити. Якими типами земної кори вони утворені?

2. Визначте, в якому напрямку переміщуються Південноамериканська і Африканська, Євразійська і Індо-Австралійська плити.

3. Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою швидкістю.

4. Де проходять межі літосферних плит? Які процеси та явища виникають на їх межах? Поясніть, чому у межах Тихоокеанського вогняного кільця зосереджено 80 % усіх сучасних вулканів.

5. Назвіть острови Атлантичного океану, що лежать на межах літосферних плит. Які острови цього океану розташовані поза їх межами?

6. Наведіть приклади сусідства глибоководних жолобів і острівних дуг. Які природні процеси та явища виникають поблизу них?

7. Які форми рельєфу виникають на межах літосферних плит на суходолі? Наведіть конкретні приклади.

8. Назвіть давні (докембрійські) платформи.

9. Області складчастості яких періодів є на Євразійській плиті?

Запитання і завдання

1. Чим земна кора материкового типу відрізняється від кори океанічного типу?

2. Якими є наслідки зближення і розсування літосферних плит?

3. Яку будову має платформа? Які розрізняють платформи за віком? Назвіть, користуючись картою „Будова земної кори”, найбільші давні та молоді платформи.

4. Визначте за картою, де розташовані серединноокеанічні хребти, ланцюги островів та глибоководні жолоби.

5. Які існують закономірності у розміщенні форм рельєфу?

Практична робота № 2

Аналіз карти будови земної кори

(тектонічної карти світу)

(вдома самостійно)

Мета: виявлення закономірностей розміщення стійких і рухомих ділянок земної кори і форм рельєфу, що їм відповідають.

Обладнання: карта будови земної кори (тектонічна карта), фізична карта світу.

1. На контурній карті позначте та підпишіть найбільші платформи та області складчастості (сейсмічні пояси) Землі.

2. Використовуючи тектонічну карту світу, фізичну карту світу та карти материків, заповніть таблицю.

Тектонічні структури

Час утворення

Рельєф

Корисні копалини

Давня платформа. Докембрій (Архейська, протерозойська ери)

Західно-сибірська рівнина

Південно-Американська платформа

Області каледонської, герцинської складчастості

Середні пояси складчастості. Мезозойська ера.

Гімалаї, Анди, Кавказ, Альпи

3. Зробіть висновок про відповідність будови земної кори формам рельєфу та закономірності поширення родовищ корисних копалин:

4. Назвіть тектонічні структури України і форми рельєфу, які їм відповідають:

Домашнє завдання: виконати практичну роботу

Источник