Географічна назва сибірської земної кори

На перший погляд земна кора здається абсолютно стійкою і нерухомою. В дійсності земна кора постійно переміщається, але більша частина змін відбувається повільно і не сприймається органами почуттів людини. Деякі наслідки зсуву земної кори носять руйнівний характер, наприклад, землетруси, виверження вулканів.

Причинами тектонічних рухів земної кори є переміщення речовини мантії, яке обумовлено внутрішньою енергією Землі. У прикордонному шарі між літосферою і мантією температура складає більше 1500 ° C. Сильно нагріті породи знаходяться під тиском вищерозміщених шарів літосфери, що викликає появу ефекту «парового казана» і провокує переміщення земної кори. Розрізняють такі види рухів земної кори: коливальні, розривні, складкоутворюючі.

Коливальні рухи дуже повільні і невідчутні для людства. В результаті таких рухів кора зміщується у вертикальній площині – на одних ділянках піднімається, на інших – опускається. Протікання таких процесів можна визначити за допомогою спеціальних пристроїв. Так, було виявлено, що Придніпровська височина щорічно піднімається на 9,5 мм, а північно-східна область Східноєвропейської рівнини опускається на 12 мм в рік. Вертикальні коливальні рухи земної кори виступають провокуючим чинником наступу морів на сушу. Якщо земна кора опускається нижче рівня моря, то спостерігається трансгресія (наступ моря), якщо піднімається вище – регресія (відступ моря). У наш час в Європі регресія відбувається на Скандинавському півострові, в Ісландії. Трансгресія спостерігається в Голландії, на півночі Італії, на півдні Великобританії, на території Причорноморської низовини. Характерна риса опускання суші – формування морських заток в гирлах річок (лиманів). При піднятті земної кори морське дно перетворюється на сушу. Так відбулося утворення первинних морських рівнин: Туранської, Західно-Сибірської, Амазонської, тощо.

Розривні рухи земної кори відбуваються, якщо гірські породи не мають достатню міцність, щоб витримати вплив внутрішніх сил Землі. У цьому випадку в земній корі з’являються розлами (тріщини) із вертикальним зсувом гірських порід. Ті ділянки, які опустилися, називають грабенами, що піднялися – горстами. Їх чергування обумовлює появу брилових (відроджених) гірських систем, наприклад, Саянські, Алтай, Аппалачі, ін. Відмінності брилових гір від складчастих маються в зовнішньому вигляді і внутрішній будові. Для таких гір характерні стрімкі схили і широкі, плоскі долини. Пласти гірських порід зміщуються одна відносно одної. Деякі грабени в таких гірських масивах можуть заповнюватися водою з утворенням глибоких гірських озер (Байкал, Таньганьіка, ін.).

Складкоутворюючі рухи земної кори відбуваються, коли пласти гірських порід пластичні, і внутрішні сили Землі сприяють зминанню їх в складки в результаті зустрічних переміщень гірських порід в горизонтальній площині. Якщо напрям сили стискання вертикальний, то породи можуть зміщуватися, якщо горизонтальний – то формуються складки. Форма і розміри складок різні. Складки в земній корі утворюються на великій глибині, пізніше вони можуть бути підняті на поверхню під впливом внутрішніх сил. Так з’явилися складчасті гори: Альпи, Кавказькі, Гімалаї, Анди. У таких гірських системах складки чітко помітні в тих місцях, де вони виходять на земну поверхню.

:

1.

2. .

3. .

4. .

5. .

1.

165-170 . : , .

2, . , ( ) , . – . : , .

: -ó, – .

-ó ϳ , ϳ- , , ó. , , , ϳ, ó . . , , .

. , . : , ó ³, 糿. .

, , , . , , . . . – ( 12 ). 2000 . – , , – . , .

, ( 5 ) , – ( 1000 ). , ().

. – .

.

.

糿 , . , ϳ, ϳ , , ó , . , , ij, , . Ҳ 糿 – . 糿, .

. , , – , , ( ). – . , ( ) , ϳ- , .

ղ- – . – , (, , ).

( ) -, , . , , , . , , ( ). , , , , .

ѳ- . – – . , -, , .

– 糿, , .

ղ- . . , , . . , , .

, ϳ- , .

, . , , . , , , .

2.

, , .

, – . , , . – , 璺 .

, . , . – , ϳⒿ ﳿ. . , .

, . , – – . , , , , . , .

. – . , . : -³ ( ). – . ( 4,5 ) – ϳ- .

IJ 2 糿 . , , . . , .

, Dz ϳ , . , . ϳ ( .), ϳ , .

( ) . . , ϳ , . ̳ ( ), , IJ . , ϲͲ .

ϳ ϳ , 璺 ϳ, . ᒺ . 璺 . , , , , .

, : , ϳ . ᒺ ϳ- .

3.

( ), . , 볿, , ϳ . – – . , .. (1985), . ³ : 1) (); 2) ( ); 3) – 4) -.

ϳ , , ϳ , ⳿, , 糿, ϳ ϳ 볿. г- , , , 糿 . 150-200 /, – 1500 . , . . .

, 㳺 .. (1980), , . . , ϳ , ϳ , . 19-22,5 º, 22-27 º. , , , .

. , , . . ϳ- , . 30º .. 30º ..

. 2 . . г 10-15º, 30º. .

. ..ѳ (1980) : . , , . 28-25 º, 12-24 º.

, , 2:2 , . .

4.

, , , .

Ͳ. ( ). () – 30 , . , , , . , , – , , . . , , . , , .

.. ..ѳ 糿 ():

1) , – . , . , -, – , , , ;

2) , — ⳿, , – , .

3) ϳ, , , , , , . , , 糿, , ϳ .

, ..ѳ (1980), , , , . – ‘ , .

, , ( ). 볿, , , , , . : , , , , , . ,  .

². – . , , , , , .

, , : 1) () 2) .

, . , , , , (p.Aucella, p.Inoceramus) ( (p.Cadoceras, Virgatites)) .

᳿ (, , , 5 Mastodonsaurus, – , ). . .

“”, , . ³ :

1) ( →, , ,

, , , ..),

2) (, , , .),

3) ( → , ,

).

– , ( ), . , 볿, .

в ( ). . ; . . , ‘ . . , (), , – (), , 30 , , , 40 . ( ) 26 , 12 50 , . , 1979. (). – 27 , 80 .

, . , 4-5, 7-8 . . , ( ).

: 1) , 2) ( ) 3) :

– , . (Iguanodon), , , 5 , 10 . , . ʳ , ;

– , , ;

– , 6 , “”, , , . , (Triceratops), , , (Styracosaurus) , .

– (-) (Tyrannosaurus) (Tarbosaurus), . , , . 12 . .

, , . ( ) , , , (, ).

̳, , , – . , , , – , , , , .

: , , 糿, 볿, ϳ- , 䳿, ϳ .

. (Plesiosaurus) (7-12 ) , , . . (Ichtyosauria) , , . , . .

. ( : , ) – . ʳ , – . , . ³ , , . , () 15,5 .

볿 . Archaeopteryx (), () . . ³ , ‘. , . , . . , 200.

, . – (Ichtyornis) (Hesperornis). , .

ز ֲ, , . , , . , . 150 .  , . , .

. , “” . , , , , , ( ), , .

, , . – ( 2-3 . ).

, , . ‘ , , . , .

. , . , , .

ֳ , ‘ ̲ ̲ ̲Ҳ . , . – . , 65 . , , – 30 200 . , , . ϳ , , ‘ , , . , .

. , ̲ Ҳ . ǒ , , . , . , .

䳿 :

1) , .

2) 볿, , – .

3) 䳺 , , , . ‘ , , .

4) : , ( ), , , , (), , , ., , , , .

5.

( – 16% , – 21%): (, , -, , ϳ-), , , (, ), ( ).

: ( , ϳ , ); , , ͳ, , , , , , ˳; ().

: (), ( , -), (), (, ), ͳ (, ).

̳, ͳ : ( ()).

: (, , ϳ ), .

: (, , ).

: (, , ), , , , .

: (-, ѳ- ϳ- ), (, ).

: ( ).

, : (), .

– 12(2 )

Підручник з Географії. 7 клас. Довгань – Нова програма

Ви дізнаєтесь:

• про особливості будови земної кори Євразії

• про загальні риси рельєфу материка та чинники його формування

• на які корисні копалини багаті надра Євразії

Пригадайте:

• внутрішні та зовнішні рельєфоутворюючі процеси

• якими є особливості тектонічної будови Африки та Північної Америки

Із-поміж інших материків Євразія вирізняється найбільш складним і різноманітним рельєфом. Євразія — єдиний материк, де гірські вершини здіймаються на висоту понад 7000 м над рівнем моря. Чотирнадцять із них навіть перевищують позначку 8000 м! Поряд із найвищими вершинами тут розташоване найбільше за площею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.

Рис. 1. Будова земної кори Євразії.

Рис. 2. Етна — найвищий діючий вулкан Європи (3343 м), розташований на острові Сицилія. На вершині вулкана є чотири постійно діючі кратери. За давніми віруваннями місцевих жителів, Етна був кузнею бога вогню та покровителя ковальського ремесла Вулкана, який кував обладунки та зброю для богів і героїв. У 1614 р. відбулося найдовше виверження Етни, яке тривало десять років.

1. Тектонічна будова.

На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.

На карті будови земної кори (рис. 1) видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.

У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях спостерігаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна (рис. 2) і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.

2. Загальні риси рельєфу.

Пояснити розташування основних форм рельєфу материка допоможе зіставлення фізичної карти Євразії та карти будови земної кори. У межах платформ сформувався рівнинний рельєф різної висоти.

Величезні простори на сході Європи займає Східноєвропейська рівнина, яка утворилася на Східноєвропейській платформі. Давнім азіатським платформам відповідають Середньосибірське плоскогір’я (рис. 3), Велика Китайська рівнина, плоскогір’я Декан, рівнини Аравійського півострова.

Рис. 3. Середньосибірське плоскогір’я займає величезні простори між річками Єнісей і Лена. Висота плоскогір’я коливається між 500 і 700 м над рівнем моря. Найбільш піднесені масиви розташовані на північному заході, де окремі з них досягають 1700 м. Це плоскогір’я є одним із найдавніших на Землі.

Молодим платформам — Західносибірській і Туринській, що тривалий час були вкриті водами морів, — відповідають однойменні низовини.

Великі простори материка належать до складчастих споруд палеозойського віку. У цей період 300—800 млн років тому утворилися Скандинавські та Уральські гори, хребти Алтаю, Саянів, Тянь-Шаню, Куньлуню. У наступні геологічні епохи значно зруйновані зовнішніми процесами гори омолоджувалися та знову піднімалися окремими гігантськими брилами.

В областях альпійської складчастості утворилися гігантські гірські системи. У межах Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу простягнулися гірські споруди: Піренеї, Альпи, Апеннінські та Балканські гори, Карпати (рис. 4), Кримські гори, Кавказ, Памір, Гімалаї.

Рис. 4. Гірська система Карпат витягнулася у вигляді підкови на 1500 км у центральній частині Європи. Це середньовисотні гори з безліччю низовин, перевалів, долин, мальовничих округлих вершин. Частину Карпат, розташовану в межах України, довжиною близько 280 км, називають Українськими Карпатами.

Рис. 5. Профіль рельєфу Європи за 10° сх. д.

Тихоокеанський пояс простягається від Камчатки до Зондських островів у вигляді гігантської острівної дуги із сотнями вулканічних вершин. Поряд із нею розташовані найглибші океанічні жолоби: Маріанський, Філіппінський, Курило-Камчатський.

У формуванні рельєфу Євразії велику роль відіграють зовнішні процеси. У північній частині материка багато льодовикових форм рельєфу, що утворилися в період давнього зледеніння. У внутрішніх пустельних районах материка панує вітер. Його діяльність приводить до утворення барханів і дюн у піщаних пустелях, «еолових міст». Водно-ерозійні процеси стають причиною зрізаності рельєфу.

3. Відмінності в рельєфі Європи та Азії.

За особливостями рельєфу європейська й азіатська частини материка мають низку розбіжностей. У Європі близько 2/3 поверхні зайнято рівнинами, серед яких переважають низовини. Гори здебільшого невисокі. Винятком є Альпи, які простягнулися на понад 1000 км, із вкритими снігами й льодовиками гострими вершинами, більшість із яких перевищують 4000 м (рис. 5). Найвища вершина Альп і Європи — гора Монблан (4807 м).

Рис. 6. Профіль рельєфу Азії за 90° сх. д.

Середня висота Азії майже втричі більша за європейські показники. Близько 3/4 території зайняті піднятими формами рельєфу: гірськими хребтами, нагір’ями та плоскогір’ями. Вони розташовані в центральній частині Азії та уздовж її окраїн (рис. 6). Найвищі нагір’я й гори тягнуться на тисячі кілометрів, серед них — найграндіозніше підняття земної кулі — гори Гімалаї з найвищою вершиною світу Джомолунгмою (8848 м) (рис. 7) і найбільше у світі нагір’я Тибет.

Для Азії характерна найбільша амплітуда коливань висот. Різниця між западиною Мертвого моря та найвищими вершинами Гімалаїв перевищує 9 км.

4. Корисні копалини.

Євразія посідає провідне місце у світі за запасами нафти та природного газу, руд кольорових металів.

Із виходами на поверхню магматичних і метаморфічних порід у виступах фундаменту платформ і в горах пов’язані найбільші родовища рудних корисних копалин. Багаті родовища залізних і марганцевих руд лежать у надрах Східноєвропейської рівнини, Уральських гір, Скандинавського півострова, Індостану. Уздовж усієї східної окраїни материка тягнеться пояс гірських систем, багатих на родовища олова й вольфраму. У породах докембрійського фундаменту давніх платформ є золото, срібло, платина.

У Євразії багато родовищ осадового походження. Тут зосереджена значна частина світових запасів паливних корисних копалин. Родовища нафти розташовані в зниженнях давнього фундаменту, у передгірних западинах, на окраїнах платформ, на шельфі морів. Найбільші запаси нафти є на Аравійському півострові, у районі Перської затоки, у Західному Сибіру, на Східноєвропейській рівнині, на шельфі Північного моря. Природний газ добувають на Східноєвропейській і Західносибірській рівнинах, Туранській низовині, із дна Північного моря.

Великі вугільні басейни розташовані в осадовому чохлі Східноєвропейської, Індостанської, Китайсько-Корейської та Південнокитайської платформ.

Рис. 7. Найвища вершина світу має кілька назв. Джомолунгма — «Мати богів Землі» — так називають її тибетці; Сагарматха — «Володар світу» — непальці. Абсолютна висота вершини — 8848 м — була визначена в 1852 р. На честь керівника індійської топографічної служби англійця Джорджа Евереста їй дали ще одну назву — Еверест.

Винятково багата Євразія й на нерудні корисні копалини. На півострові Індостан, острові Шрі-Ланка зосереджені найбільші у світі родовища синіх сапфірів і рубінів. У давньому фундаменті Середньосибірського плоскогір’я виявлена особлива порода — кімберліт, яка містить алмази.

Головне

• Рельєф Євразії сформувався під впливом внутрішніх і зовнішніх сил та характеризується різноманіттям і контрастністю.

• В основі материка лежить декілька давніх та молодих платформ, з’єднаних між собою областями складчастості.

• Європейська частина Євразії є більш рівнинною, ніж азіатська. В Азії розташована найвища гірська система у світі — Гімалаї з вершиною Джомолунгма.

• Надзвичайно складна будова земної кори та рельєфу Євразії обумовлює різноманітність природи материка.

• За запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля, залізних руд Євразія посідає перше місце серед інших континентів.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які платформи лежать в основі материка Євразія? Назвіть їх. Як вони відрізняються за віком? Які рівнини відповідають цим платформам? 3. У яких районах Євразії розташовані області складчастості? Утворення яких гірських систем із ними пов’язано? 4. Чим рельєф Євразії відрізняється від рельєфу інших материків? 5. У чому полягають основні причини різноманіття форм поверхні Євразії? 6. Якими причинами обумовлене утворення поясів складчастості на території Євразії? Яким чином виявляється їхня активність? 7. За запасами яких корисних копалин Євразія посідає провідні місця у світі?

Поміркуйте

Які зовнішні сили вплинули на формування рельєфу Євразії? Наведіть конкретні приклади результатів зовнішніх рельєфоутворюючих процесів.

Практична робота 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії.

Позначте на контурній карті основні форми рельєфу Євразії: гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тибет, Іранське; вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, фудзіяма.

Працюємо самостійно

Використовуючи додаткові джерела географічних знань, визначте; а) які руйнівні землетруси й виверження вулканів відбувалися на території Євразії за останні 100 років; б) які запобіжні заходи боротьби з наслідками землетрусів і вулканізму вживають у різних країнах материка; в) чи можливе використання руйнівної енергії землетрусів і вулканізму.