Гальмування кори головного мозку

Координація функцій кори великих півкуль головного мозку здійснюється завдяки взаємодії двох основних нервових процесів – збудження и гальмування. За характером діяльності ці процеси протилежні одна одній. Якщо процеси збудження пов’язані з активною діяльністю кори, з утворенням нових умовних нервових зв’язків, то процеси гальмування спрямовані на зміну цієї діяльності, на припинення виниклого в корі збудження, на блокування тимчасових зв’язків. Але не треба вважати, що гальмування – це припинення діяльності, пасивний стан нервових клітин. Гальмування також активний процес, але протилежного характеру, ніж збудження. Гальмування забезпечує необхідні умови для відновлення їх працездатності. Таке ж охоронне та відновлювальне значення має сон як гальмування, широко поширився на ряд важливих ділянок кори. Сон охороняє кору від виснаження і руйнування. Однак і сон не є зупинка роботи мозку. Ще І. П. Павлов зазначав, що сон – це своєрідний активний процес, а не стан повної бездіяльності. Уві сні мозок відпочиває, але не діє, при цьому відпочивають клітини, активні вдень. Багато вчених припускають, що під час сну відбувається своєрідна переробка накопиченої за день інформації, але людина не усвідомлює цього, т. К. Відповідні функціональні системи кори, що забезпечують усвідомлення, загальмовані.

Кора великих півкуль мозку відчуває вплив різноманітних сигналів, що йдуть як ззовні, так і з самого організму. І. П. Павлов розрізняв два принципово відмінних один від одного типу сигналів (сигнальних систем). Сигнали – це, перш за все, предмети і явища навколишнього світу. Ці різноманітні зорові, слухові, дотикові, смакові, нюхові подразники І. П. Павлов назвав першою сигнальною системою. Вона є у людини і тварин.

Але кора головного мозку людини здатна реагувати і на слова. Слова і словосполучення також сигналізують людині про певні предмети та явища дійсності. Слова і словосполучення І. П. Палов назвав другою сигнальною системою. Друга сигнальна система – продукт суспільного життя людини і властива тільки йому, у тварин немає другої сигнальної системи.

1.4 Методи науково-психологічних досліджень

Методами науково-психологічних досліджень називають сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення психологічних явищ і рішення різноманітних науково-психологічних проблем.

На думку Л. М. Фрідмана, методи науково-психологічних досліджень поділяються:

– на Неекспериментальні, що дозволяють описати будь-яку особливість особистості або групи людей. До неексперіментальним методів належать: спостереження (самоспостереження), анкетування, інтерв’ювання, бесіда, аналіз результатів діяльності;

– діагностичні методи, Які дозволяють не тільки описати ті чи інші психічні особливості особистості або групи людей, а й вимірюють їх, дають їм якісні та кількісні характеристики. До діагностичних методів належать: тестування, шкалювання, ранжування, соціометрія;

– експериментальні методи, включають природний, штучний, лабораторний, польовий, констатуючий та формуючий експерименти;

– формують методи, які дозволяють, з одного боку, вивчити психологічні особливості, а з іншого – реалізувати виховні та освітні завдання.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом сучасної психології?

2. Які етапи становлення психологічної науки виділяють?

3. Чому психологія на кожному етапі свого розвитку мала свій предмет дослідження?

4. У чому полягала своєрідність поглядів на психічні явища в далекій давнині?

5. Які основні уявлення давньогрецьких філософів про душу?

6. Чому ідеї Р. Декарта послужили важливим фактором освіти і розвитку наукових парадигм в психології?

7. Хто був засновником наукової психології? Доведіть.

8. Який предмет психології з точки зору класичного біхевіоризму? У чому полягає сутність теорії цього напрямку?

9. Які основні напрямки розвитку вітчизняної психології?

10. Охарактеризуйте основні галузі психології.

11. Розкрийте взаємозв’язки психології та інших наук.

12. Як називався перший метод наукових досліджень в психології та які методи використовувалася в донаучной психології?

13. Якими методами науково-психологічних досліджень користуються сучасні психологи? Які можливості цих методів?

14. Які основні психологічні школи з’явилися на рубежі

третього і четвертого етапів розвитку психології? Які основні їх характеристики?

15. Розкрийте наукове розуміння психіки людини.

16. Дайте порівняльний аналіз першої та другої сигнальних систем.

17. Розкрийте розуміння рефлексу як основного механізму вищої нервової діяльності.

18. Що ви розумієте під функціональною асиметрією мозку?

19. Які основні функції психіки. В яких формах вона проявляється?

20. Опишіть основні принципи поділу нервової системи людини.

Вступ | Становлення психології як науки | II етап (середина XVII ст. – Середина XIX ст.) – Психологія як наука про свідомість. | III етап (середина XIX ст. – Середина XX ст.) – Психологія як наука про поведінку. | IV етап (з середини XX ст. По теперішній час) – психологія як наука, що вивчає факти, закономірності та механізми психіки | Основні напрямки вітчизняної психології | Cтруктура сучасної психології | Психіка і організм | Будова нервової системи | Центральна і периферична нервова система |

Вчені давно прагнули зрозуміти, що відбувається з мозком під час його роботи. Був відомий випадок , коли собаці вклали скляний череп (прозорий). Собака добре жила із скляною головою, але вчені були розчаровані, бо ніяких видимих змін у мозку не спостерігалося – мозок не пульсував, не змінював свої форми і кольору. Адже під час роботи в мозку відбуваються складні біохімічні процеси, які не мають ніяких зовнішніх впливів

В мозку людини постійно взаємодіють два нервові процеси – збудження і гальмування.

За характером діяльності ці процеси протилежні один одному

Якщо процеси збудження пов’язані із активною діяльністю кори головного мозку, із виникненням нових нервових зв’язків, то процеси гальмування направлені на зміну цієї діяльності, на припинення збудження, на блокування тимчасових зв’язків.

Досить довгий час вважали, що збудження – єдиний активний процес в корі головного мозку і крім нього може бути тільки спокій. Але потім вияснилося, що існує ще один процес – затримка діяльності нервових центрів або гальмування. Непотрібно вважати, що гальмування – це припинення діяльності. Це також активний процес, але протилежного характеру ніж збудження.

Припиняючи діяльність нервових клітин, гальмування створює умови для відновлення їх працездатності. Таке ж бережливе значення має і сон, як гальмування, яке широко розповсюджується на ряд важливих ділянок кори. .Сон – це перемога гальмування. Гальмування розтікається від одних клітин до інших усе далі і далі і нарешті охоплює не всю кору головного мозку, але опускається глибше, у підкіркову ділянку. Саме тоді наступає сон. Гальмування у мозкові під час сну Павлов назвав охоронним гальмуванням.

У людей і тварин сон і бадьорість ритмічно змінюють один одного. Проте, наскільки сон необхідний для життєдіяльності організму, можна судити хоча б по тому, що повне позбавлення сну люди і тварини переносять набагато важче ніж голодування, і дуже швидко гинуть. Проведено спеціальний дослід: одних собак цілком позбавили сну, а інших – їжі. Перші загинули на 5-ий день, а другі були живі і після двадцяти п’яти денного голодування.

Сон – це розповсюджене гальмування, що охопило всю кору великих півкуль, а при глибокому сні – що “спускається” і на деякі нижчі відділи мозку Так, сонетворно діють і довго, ритмічно повторювані слабкі і помірні роздратування – цокання годин, перестук коліс потяга, тихий шум вітру, монотонна мова, неголосний одноманітний спів, – і повна відсутність роздратувань у навколишнім середовищі, наприклад припинення шуму, вимикання світла і т.п.

Сон – це глибоке гальмування всіх клітин кори мозку. Розлившись по корі, гальмування діє як охорона: не дозволяє сильного збудження, захищає від стомлення, дає нервовим клітинам повний спокій і відпочинок.

Вивчення гальмування показало, що воно не просто перешкоджає подальшій роботі нервових клітин. Під час цього зовні пасивного стану ( саме тільки зовнішнє, тому що в цей самий час усередині клітини відбуваються активні процеси обміну речовин) клітини мозку відновлюють нормальний склад, набирають сили для подальшої активної роботи. В сні, коли загальмована більша маса мозку, створюються найбільш сприятливі умови не тільки для відновлення працездатності нервових клітин мозку, що найбільше “бідують” у такому перепочинку, але і для відпочинку всього організму.

Але і під час міцного сну деякі клітини не сплять. Вони підтримують зв’язок сплячого із зовнішнім середовищем.

Але сон – це не є зупинка роботи мозку. Ще Павлов казав, що сон – це певний активний процес, а не стан повної бездіяльності. Під час сну мозок відпочиває, а не без діє, при цьому відпочивають клітини, які були активні вдень.

Збудження та гальмування взаємодіють. Збудження в певних ділянках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в інших ділянках і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викликає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження та гальмування.

В зміні процесів збудження і гальмування важливу роль відіграє так звана ретикулярна формація. Вона має вигляд густої сіточки і діє як потужний акумулятор – заряджає кору великих півкуль. Вона допомагає бути бадьорим, діяльним, активним і уважним.. Збудження , яке виникає в клітинах ретикулярної формації, передається клітинам кори , викликаючи і підсилюючи збудження в самій корі.

1.4.2 Види гальмування.

Дійсно, існує два види гальмування: зовнішнє і внутрішнє.

Зовнішнє гальмування – це результат дії будь-якого зовнішнього сильного стороннього подразника.

Першокласник пише, старанно виводить букви. Він весь зайнятий цим заняттям. І тут в кімнату з веселим гавкотом забігає його улюблена собачка. Навчальна діяльність дитини припиняється. Це явище пояснюється тим, що виникнення нового сильного осередка збудження викликає гальмування інших ділянок кори і дієвий рефлекс гальмується.

І. П. Павлов назвав це гальмування зовнішнім або гаснучим гальмом.

У житті трапляються багато прикладів такого гальмування

Ц вікні класу з’явилася пташка. Всі учні повертають до неї голову, і деякий час ніхто не думає про урок. Потім заняття продовжується. Схоже відбувається і з дорослими. Будь-який сильний подразник тимчасово може відвертати увагу навіть дуже заглиблених у роботу людей.

Цей вид гальмування важливий для життя. Якби ми довгий час затримували свою увагу на всіх звуках і на всіх подіях навколо нас, ми не змогли б працювати. Неможливо було б навіть жити, бо нервова система не могла б витримати такого навантаження.

Зовнішнє гальмування виявляється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нервової клітини. У цьому разі сила подразника не тільки не викликає посилення реакції, а навпаки, реакція зменшується або зовсім гальмується.

У житті трапляються багато прикладів такого гальмування Увікні класу з’явилася пташка. Всі учні повертають до неї голову, і деякий час ніхто не думає про урок. Потім заняття продовжується. Схоже відбувається і з дорослими. Будь-який сильний подразник тимчасово може відвертати увагу навіть дуже заглиблених у роботу людей. Цей вид гальмування важливий для життя. Якби ми довгий час затримували свою увагу на всіх звуках і на всіх подіях навколо нас, ми не змогли б працювати. Неможливо було б навіть жити, бо нервова система не могла б витримати такого навантаження.

Внутрішнє гальмування – це прояв внутрішніх закономірностей роботи кори.

Прикладом внутрішнього гальмування може бути згасання умовних рефлексів. Так, спостерігається поступовий розпад певної навички, якщо вона не підкріплюється вправами. Наприклад, в дитини спостерігається гальмування гігієнічної звички(чистити зуби), якщо вона не підкріплюється відповідним відношенням дорослих.

Динаміка нервових процесів.

Діяльність кори являє собою складну мозаїку процесів збудження і гальмування., які тісно пов’язані між собою і постійно взаємодіють.

Як ми бачимо ця взаємодія підпорядковується двом основним законам.

Закону іррадіації і концентрації.

Закону взаємної індукції.

Коли під впливом того чи іншого подразника в будь – якій ділянці кори виникає певне збудження, то воно не залишається на одному місці, а розповсюджується(іррадіює) по всій корі великих півкуль.

Наприклад, під впливом іррадіації збудження, молодший школяр, який спостерігає гострий конфлікт, який розгортається в дитячому театрі по ходу п’єси, починає тупотіти ногами, крутиться, судорожно розмахує руками, викрикує окремі фрази. Дане збудження поступово іррадіює по всій корі його головного мозку.

Так, спостерігаючи за суперечкою двох людей, ми можемо помітити зовнішній прояв того, як порушення їх мовнорухових зон поступово все більш і більш захоплює і інші рухові зони. Люди нерідко починають посилено жестикулювати, швидко пересуватися з місця на місце, а за браку виховання і волі деякі переходять і до більш “енергійним”дій.
Іррадіація збудження викликає значне підвищення тонусу кори мозку. У результаті навіть незначні подразники викликають загострену реакцію; нормальний перебіг мислення змінюється “скачкою думок”.

Але одночасно з іррадіацією виникає інший процес – гальмування, яке обмежує, направляє збудження в певне русло, сконцентровує його в певній ділянці – цей процес називається концентрацією.

. Важливе значення в діяльності нервової системи має закон взаємної індукції нервових процесів, згідно якого кожний з нервових процесів – збудження та гальмування – викликає або підсилює протилежний процес.

Збудження, яке виникає в певній ділянці кори головного мозку, викликає в розташованих навколо неї ділянках процес гальмування (негативна індукція). Негативна індукція лежить в основі такого явища як відволікання або зниження уваги до об’єкта під впливом нового сильного зовнішнього подразника. ( Школяр відволікається від виконання домашнього завдання, коли чує цікаву розповідь, або коли включають телевізор).

Гальмування, що виникло в певному пункті, викликає в оточуючих ділянках зворотний йому процес збудження (позитивна індукція). Приклад позитивної індукції: маленька дитина капризує перед сном, вертиться , плаче. Це значить, що осередок сонного гальмування викликає збудження рухових і мовних центрів. В результаті чого підсилюється рефлекторна діяльність, пов’язана з цими ділянками.