Функціональна асиметрія кори великих півкуль великого мозку

Вищим відділом ЦНС є кора великого мозку (кора більших півкуль). Вона забезпечує організацію поводження тварин на основі вроджених і придбаних в онтогенезі функцій.

Функції окремих зон нової кори визначаються особливостями її структурно-функціональної організації, зв’язками з іншими структурами мозку, участю в сприйнятті, зберіганні й відтворенні інформації при організації й реалізації поводження, регуляції функцій сенсорних систем, внутрішніх органів.

Особливості структурно-функціональної організації кори великого мозку обумовлені тим, що в еволюції відбувалася кортикалізація функцій, тобто передача корі великого мозку функцій нижележачих структур мозку. Клітинний склад кори по розмаїтості морфології, функції, формам зв’язку не має собі рівних в інших відділах ЦНС. Розподіл нейронів по шарах у різних областях кори різні, що дозволило виділити в мозку людини 53 цитоархитектонических поля.

У вищих ссавців на відміну від нижчих від рухового 4 поля добре диференціюються вторинні поля 6, 8 й 10, що функціонально забезпечують високу координацію, точність рухів; навколо зорового поля 17 — вторинні зорові поля 18 й 19, що беруть участь в аналізі значення зорового стимулу (організація зорової уваги, керування рухом ока). Первинні слухове, соматосенсорне, шкірне й інші поля також мають поруч розташовані вторинні й третинні поля, що забезпечують асоціацію функцій даного аналізатора з функціями інших аналізаторів.

Особливістю коркових полів є екранний принцип їхнього функціонування. Цей принцип полягає в тім, що рецептор проектує свій сигнал не на один нейрон кори, а на поле нейронів, що утвориться їх колатералями й зв’язками.

Різні області кори великого мозку мають різні поля, що визначаються по характері й кількості нейронів, товщині шарів і т.д. Наявність структурно різних полів припускає й різне їхнє функціональне призначення.

Сенсорні області

Шкірна рецептивна система, таламокортикальні шляхи проектуються на задню центральну звивину. На верхні відділи цієї звивини проектуються рецептивні поля шкіри нижніх кінцівок, на середні – тулуби, на нижні відділи – руки, голови.

На задню центральну звивину в основному проектуються болюча й температурна чутливість. При ушкодженнях кори більш грубо страждають функції дистальних відділів кінцівок, особливо рук.

Зорова система представлена в потиличній частці мозку. Слухова система проектується в поперечних скроневих звивинах. Нюхова система проектується в області переднього кінця гіппокампальної звивини.

Моторні області мають місце в

Передній центральній звивині є моторні зони: у верхніх відділах звивини — нижні кінцівки, у нижніх — верхні.

Попереду від передньої центральної звивини лежать премоторні поля. Вони організують не ізольовані, а комплексні, координовані, стереотипні рухи. Ці поля також забезпечують регуляцію тонусу гладкої мускулатури, пластичний тонус м’язів через підкіркові структури.

У реалізації моторних функцій беруть участь також друга лобова звивина, потилична, верхньотемінна області.

Асоціативні області

Всі сенсорні проекційні зони й моторна область кори займають менш 20% поверхні кори великого мозку. Інша кора становить асоціативну область. У результаті формуються складні елементи свідомості.

Асоціативні області мозку в людини найбільш виражені в лобовій, тім’яній і скроневій частках.

У тім’яній асоціативній області кори формуються суб’єктивні подання про навколишній простір, про наше тіло. Лобові асоціативні поля мають зв’язку з лімбічним відділом мозку й беруть участь в організації програм дії при реалізації складних рухових поведінкових актів.

Слуховой центр мови розташований у першій скроневій звивині лівої півкулі. Мовні функції, пов’язані з письмовою мовою, — читання, лист — регулюються ангулярною звивиною зорової області кори лівої півкулі мозку.

У скроневій області розташоване поле, що відповідає за запам’ятовування слів.

Розподіл функцій по областях мозку не є абсолютним. Установлено, що практично всі області мозку мають полісенсорні нейрони, тобто нейрони, що реагують на різні подразнення. Якщо операцію видалення однієї із зон кори провести в ранньому дитячому віці, коли розподіл функцій ще не жорстко закріплено, функція втраченої області практично повністю відновлюється, тобто в корі є прояви механізмів динамічної локалізації функцій, що дозволяють компенсувати функціонально й анатомічно порушені структури.

Важливою особливістю кори великого мозку є її здатність довгостроково зберігати сліди збудження.

Слідові процеси в спинному мозку після його подразнення зберігаються протягом секунди; у підкірково-стовбурних; у корі мозку слідові процеси можуть зберігатися за принципом зворотного зв’язку протягом всього життя.

Електричні прояви активності кори великого мозку

Оцінка функціонального стану кори великого мозку людини є важкою й дотепер невирішеним завданням. Одним з ознак, що побічно свідчить про функціональний стан структур головного мозку, є реєстрація в них коливань електричних потенціалів.

Всі види активності мозку в динаміку піддаються посиленню й ослабленню й супроводжуються певними ритмами електричних коливань. У людини в спокої при відсутності зовнішніх подразнень переважають повільні ритми зміни стану кори мозку, що на ЕЕГ знаходить висвітлення у формі так називаного альфа-ритму, частота коливань якого становить 8-13 у секунду, а амплітуда – приблизно 50 мкв.

Перехід людини до активної діяльності приводить до зміни альфа-ритму на більше швидкий бета-ритм, що має частоту коливань 14—30 у секунду, амплітуда яких становить 25 мкв.

Перехід від стану спокою до стану зосередженої уваги або до сну супроводжується розвитком більше повільного тета-ритму (4—8 коливань у секунду) або дельта-ритму (0,5—3,5 коливань у секунду). Амплітуда повільних ритмів становить 100-300 мкв.

Межпівкульні взаємини.

Взаємовідношення півкуль великого мозку визначається як функція, що забезпечує спеціалізацію півкуль, полегшення виконання регуляторних процесів, підвищення надійності керування діяльністю органів, систем органів й організму в цілому.

Роль взаємин півкуль великого мозку найбільше чітко проявляється при аналізі функціональної межполушарной асиметрії.

У процесі взаємодії півкулям властивий певний функціональний антагонізм: активація одного з них супроводжується деяким функціональним гнобленням іншого, і навпаки – придушення одного активує інше. У той же час функції півкуль доповнюють один одного. Завдяки цьому при поразці одного з півкуль, наприклад при інсультах, функціональний дефіцит компенсується за допомогою симетричних структур іншої півкулі.

Існує два різних принципи функціонування правої й лівої півкуль. Лівапівкуля діє по дискретному принципі, здійснюючи дроблення й аналіз вступної інформації. Структури ж правоїпівкулі, функціонально організовані по голографічному принципу, виконують головним чином суммацію, зпівставлення й синтез вступної інформації.

Відповідно ліва півкуля є ведучим у здійсненні процесів абстрактної, символічної інтелектуальної діяльності. Права домінує в реалізації конкретно-образного мислення й емоційної діяльності.

Ознаки асиметрії виявляються в цілісній психічній діяльності, що підтверджують дані про різні зміни в сприйнятті, емоційних переживаннях, руховому поводженні й т.п. при виборчій поразці правої й лівої півкуль головного мозку.

Відомо, що всі парні органи почуттів несиметричні. Уроджена асиметрія формується вже в пренатальному періоді, а співвідношення левшества й правшества в значній мірі залежить від географічної широти, тобто вектора сил земної гравітації.

Підбиваючи підсумок, можна укласти, що в диференційованій участі різних мозкових структур і різних півкуль у реалізації психічних функцій і складається с и с т е м н и й характер мозкової організації психічної діяльності.

Для людини характерно, що спеціалізація півкуль мозку відбувається до 14–16 років. Спеціалізація півкуль носить досить диференційований характер, тому можливо різне співвідношення домінантності півкуль відносно мови, слуху, зору, право- або ліворукості.

Було показано, що ліва півкуля в правшей відіграє переважну роль в експресивній й імпресивної мови, у читанні, письмі, вербальній пам’яті й вербальному мисленні. Права півкуля виступає ведучим для немовного, наприклад, музичного слуху, зорово-просторової орієнтації, невербальної пам’яті, критичності.

Дата добавления: 2016-11-24; просмотров: 564 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов

Міжпівкулеві відмінності оброблення немовленнєвої (невербальної) інформації

Міжпівкулеві функціональні відмінності виявляються і при обробленні інформації, що надходить структурами, які належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний акт зору здійснюється при явному переважанні одного ока. У 60-70 % людей переважає праве око, у 30 %-ліве, і лише в 5-7 % випадків спостерігають симетрію зору. Провідне око визначає вісь зору, воно першим направляється до предмета, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком. Правші краще сприймають інформацію правим вухом. Латералізація звукової сенсорної системи виявляється унаслідок того, що її перехрещені шляхи, які спрямовуються до контрлатеральної половини мозку, могутніші, ніж неперехрещені. Асиметрія мозку полягає в тому, що ліва півкуля краще обробляє мовленнєву інформацію, тоді як права – невербальні звуки, музику. А от дізнавання предмета на дотик, відчутність відбувається чіткіше при використанні лівої руки, оскільки імпульсація від неї надходить у праву півкулю.

Таким чином, у більшості людей асиметрія виявляється у двох формах: право- і лівобічній. Лише незначна частина людства характеризується симетричністю оброблення інформації в корі півкуль великого мозку. Право- і ліворукість зумовлені спадково.

Відносність домінування лівої півкулі

Значення лівої півкулі в мовній функції, руховій функції правої руки й ноги породило уявлення про її домінування стосовно правої. її функції, пов’язані з організацією вищих форм Поведінки й мовлення, філогенетично наймолодші. Але зазначені уявлення варто сприймати з великими застереженнями. Правильніше говорити про взаємодоповнювальну спеціалізацію обох півкуль із переважанням мовних функцій у лівій. Нормальне функціонування мозку потребує постійної взаємодії обох півкуль. Саме існування мозолистого тіла означає необхідність такого тісного контакту.

Уміння застосовувати функцію правої півкулі можна образно порівняти з можливістю бачити зірки посеред дня. Сонце в цей час сяє так яскраво, що зірки, попри те що вдень вони перебувають на небокраї так само, як і вночі, стають невидимі. І лише коли сонце заходить, маємо змогу їх бачити. Подібно до цього вплив найостаннішого еволюційного надбання людини – домінантної лівої логічної півкулі, що грунтується на мовній функції, – відсуває на другий план здатність до інтуїтивного мислення правої півкулі. Цілком імовірно, що для наших предків інтуїтивність, характерна для теперішньої правої півкулі, була головним способом сприйняття світу обома половинками мозку.

Єдність мозку – підґрунтя ефективного оцінювання світу й організації процесу мислення

Визнаючи придатність обох способів мислення – право- і лівопівкулевого, варто все-таки поставити запитання, чи однакові їх ефективність і корисність для організму. Права півкуля, здатна до інтуїтивності при вловлюванні зв’язків зовнішнього світу, очевидно, може виявити й те, чого насправді немає. Унаслідок того, що скептичне й критичне ставлення до дійсності в неї відсутнє, суто “правопівкулеві висновки” можуть бути хибними або параноїдальними. Особливості аналітико-синтетичних процесів у півкулях мозку виявляються і при формуванні емоцій, пам’яті. (Латералізація вищого відділу емоційної системи формується вже до 5-7-го років життя.). Так, затінюючи половину зорового поля за допомогою спеціальних контактних лінз, можна вивчити емоційне сприйняття кінофільму під час надходження інформації окремо до кожної півкулі. Було виявлено, що, незважаючи на наявну при цьому часткову передачу інформації через мозолисте тіло, права півкуля сприймає світ значно неприємнішим, ворожим. Ліва півкуля емоційне ставлення до довкілля дає приблизно таке саме, як цілий мозок. Імовірно, у нормі в повсякденному житті негативізм правої півкулі значною мірою пом’якшується більш “добросердою і життєрадісною” лівою півкулею.

Швидше за все, у творчих людей велике значення має права півкуля, оскільки створення шедевра й ставлення інших до нього є мало експериментальним. Але водночас, наприклад, у поета образне сприйняття світу належить до функції правої півкулі, а здатність римувати слова перебуває у компетентності” лівої півкулі. У певному сенсі “логічна” ліва півкуля вченого “підкріплюється” правою, що сприяє інтуїтивному розкриттю таємниць природи. Але в такому разі висунуті інтуїтивні припущення правої півкулі мають бути пропущені через сито критичного аналізу лівої. Тобто отримання знань потребує одночасно того й того способу мислення.

Источник

Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

§ 79.Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Дослідження функціональної організації півкуль головного мозку і спеціалізації їх кори почалися зі спостережень за хворими, які страждали на порушення мовлення. Ще в другій половині ХІХ ст. французький анатом Поль Брока і німецький невролог Карл Верніке виявили: порушення мовлення супроводжуються пошкодженням двох ділянок мозку, що майже повністю розміщуються в лівій півкулі. Так на мапі мозку з’явилася зона Брока, відповідальна

за вимову слів, і зона Верніке, функцією якої є сприйняття мовлення і формування його змісту.

Пізніше у правій і лівій півкулі було знайдене місце розташування (локалізації) центрів зорового і слухового аналізаторів, центрів рухової активності тощо. Виявилося, що ліва півкуля в основному контролює словесно-логічне мислення, виконання математичних операцій, сприйняття часу та зв’язку між подіями. Кора правої півкулі здебільшого відповідає за зорове, слухове сприйняття, за формування музичних і просторових образів. Від її функціонування залежать, в основному, процеси образного мислення, розуміння

і використання жестів, міміки, пантоміміки, інтонацій мовлення. Узагальнюючи, зазвичай говорять, що “лівий мозок” – логічний, аналітичний і словесний, а “правий мозок” – емоційний, узагальнюючий і образний (мал. 79.1).

Учені з’ясували, що активність лівої і правої півкуль мозку в різних людей є різною. Залежно від того, яка з півкуль є активнішою, тобто домінує, можна умовно визначити схильність людини до певного типу психічної діяльності. Людей з яскраво вираженим домінуванням лівої півкулі відносять до розумового типу, а тих, у кого домінує права півкуля, – до художнього. Функціональна асиметрія мозку є нормою, а повна чи часткова втрата асиметрії супроводжується певними психічними розладами. Проте й занадто виражене домінування однієї з півкуль не сприяє поліпшенню роботи мозку.

Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

Мал. 79.1. Функціональна асиметрія кори великих півкуль у праворуких:

1 – лобова зона; 2 – аналіз тактильної інформації; 3 – слухова зона (ліве вухо);

4 – аналіз просторово-зорової інформації; 5 – зорова зона (ліве зорове поле); 6 – зорова зона (праве зорове поле);

7 – центр словесно-логічних і математичних операцій; 8 – слухова зона (праве вухо); 9 – центр писання; 10 – центр мовлення

Творчість і уява – процеси, що дають змогу знайти нові й нестандартні рішення – відбуваються за участю обох півкуль. Кожна півкуля додає свій внесок у забезпечення психічних процесів, і будь-яка складна діяльність людини регулюється обома півкулями. На певних етапах обробки інформації активно включається то одна, то інша півкуля. При цьому результати діяльності можуть бути однаковими, але досягаються вони у різні способи.

Ви знаєте, що люди відрізняються за тим, яка рука в них більш розвинена. Ліворукість або праворукість є проявом неоднакової активності функціональних центрів мозку. Центри управління рухами правої половини тіла розташовані в лівій півкулі головного мозку, а лівої половини – у правій. Тому ліворукість пов’язана з більшою активністю правої, а праворукість – лівої півкулі головного мозку. Зазвичай перевага активності лівої півкулі властива праворуким – тим людям, що виконують складні й тонкі операції правою рукою.

Праворуких людей більше – близько 90% усього населення Землі, проте “чисті” ліворукість й праворукість трапляються нечасто. Шульги зазнають певних труднощів в адаптації до “правосторон – нього світу”. Знаряддя праці (ножиці, верстати, машини, спортивне спорядження тощо) мають “праву” орієнтацію – пристосовані до того, щоб ними користувалися праворукі. “Права” орієнтація характерна й для способу писання в більшості мов світу. Чи слід переорієнтовувати ліворуких дітей, примушуючи їх виконувати тонкі рухи переважно правою рукою? Сьогодні вчені вважають, що таке перенавчання є недоцільним. Воно може призвести до порушень психічного розвитку, виникненню труднощів у навчанні і навіть спричинити нервові розлади.

Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку – Біологія

2017-10-29

Источник