Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку

У результаті досліджень було встановлено, що:

• o ліва півкуля оброблює інформацію послідовно в міру надходження;
• o права – працює відразу з кількома входами одночасно, паралельно.

Імовірно, цим пояснюється той факт, що такий спосіб мислення як інтуїція, “прозріння”, – функція саме правої півкулі.

Ліва й права півкулі відрізняються за здатністю сприймати довкілля, оцінювати його, запам’ятовувати. Так, наприклад, у людей з розщепленим мозком виявлено міжпівкулеве розходження в здатності сприймати й відтворювати геометричні фігури. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою малює порівняно правильно уявлювані фігури. Водночас ліва півкуля з таким завданням справляється з великими труднощами, тобто в неї практично немає здатності до образного оцінювання довкілля. Разом з тим ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права нездатна.

При реєстрації ЕЕГ і її оброб-

Мал. 182. Кіркові взаємозв’язки діапазону частот β-ритму під час мисленнєвих операцій: розв’язання завдання на просторове (а), вербальне (б) мислення

ленні за допомогою комп’ютера можна зафіксувати в мозку співналаштованість нервових центрів, об’єднання їх для виконання того або того типу розумового процесу (мал. 182). Як видно з малюнка, фокус взаємодії, топографія їх специфічні для кожного типу виконуваної розумової операції. Під час абстрактно-вербальних процесів (б) зона мозку активується в лобових частках зліва, а під час образного мислення – у тім’яній ділянці справа. Тут чітко виявляється функціональна асиметрія участі другої і першої сигнальної системи.

Зазначені уявлення про функції мозку, його лівої і правої половини здебільшого збігаються з уявленнями про можливість виділення розумового й художнього типу людей. Підґрунтя логічного способу мислення – ліва півкуля, а образного, інтуїтивного – права.

Міжпівкулеві відмінності оброблення немовленнєвої (невербальної) інформації

Міжпівкулеві функціональні відмінності виявляються і при обробленні інформації, що надходить структурами, які належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний акт зору здійснюється при явному переважанні одного ока. У 60-70 % людей переважає праве око, у 30 %-ліве, і лише в 5-7 % випадків спостерігають симетрію зору. Провідне око визначає вісь зору, воно першим направляється до предмета, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком. Правші краще сприймають інформацію правим вухом. Латералізація звукової сенсорної системи виявляється унаслідок того, що її перехрещені шляхи, які спрямовуються до контрлатеральної половини мозку, могутніші, ніж неперехрещені. Асиметрія мозку полягає в тому, що ліва півкуля краще обробляє мовленнєву інформацію, тоді як права – невербальні звуки, музику. А от дізнавання предмета на дотик, відчутність відбувається чіткіше при використанні лівої руки, оскільки імпульсація від неї надходить у праву півкулю.

Таким чином, у більшості людей асиметрія виявляється у двох формах: право- і лівобічній. Лише незначна частина людства характеризується симетричністю оброблення інформації в корі півкуль великого мозку. Право- і ліворукість зумовлені спадково.

Відносність домінування лівої півкулі

Значення лівої півкулі в мовній функції, руховій функції правої руки й ноги породило уявлення про її домінування стосовно правої. її функції, пов’язані з організацією вищих форм Поведінки й мовлення, філогенетично наймолодші. Але зазначені уявлення варто сприймати з великими застереженнями. Правильніше говорити про взаємодоповнювальну спеціалізацію обох півкуль із переважанням мовних функцій у лівій. Нормальне функціонування мозку потребує постійної взаємодії обох півкуль. Саме існування мозолистого тіла означає необхідність такого тісного контакту.

Уміння застосовувати функцію правої півкулі можна образно порівняти з можливістю бачити зірки посеред дня. Сонце в цей час сяє так яскраво, що зірки, попри те що вдень вони перебувають на небокраї так само, як і вночі, стають невидимі. І лише коли сонце заходить, маємо змогу їх бачити. Подібно до цього вплив найостаннішого еволюційного надбання людини – домінантної лівої логічної півкулі, що грунтується на мовній функції, – відсуває на другий план здатність до інтуїтивного мислення правої півкулі. Цілком імовірно, що для наших предків інтуїтивність, характерна для теперішньої правої півкулі, була головним способом сприйняття світу обома половинками мозку.

Єдність мозку – підґрунтя ефективного оцінювання світу й організації процесу мислення

Визнаючи придатність обох способів мислення – право- і лівопівкулевого, варто все-таки поставити запитання, чи однакові їх ефективність і корисність для організму. Права півкуля, здатна до інтуїтивності при вловлюванні зв’язків зовнішнього світу, очевидно, може виявити й те, чого насправді немає. Унаслідок того, що скептичне й критичне ставлення до дійсності в неї відсутнє, суто “правопівкулеві висновки” можуть бути хибними або параноїдальними. Особливості аналітико-синтетичних процесів у півкулях мозку виявляються і при формуванні емоцій, пам’яті. (Латералізація вищого відділу емоційної системи формується вже до 5-7-го років життя.). Так, затінюючи половину зорового поля за допомогою спеціальних контактних лінз, можна вивчити емоційне сприйняття кінофільму під час надходження інформації окремо до кожної півкулі. Було виявлено, що, незважаючи на наявну при цьому часткову передачу інформації через мозолисте тіло, права півкуля сприймає світ значно неприємнішим, ворожим. Ліва півкуля емоційне ставлення до довкілля дає приблизно таке саме, як цілий мозок. Імовірно, у нормі в повсякденному житті негативізм правої півкулі значною мірою пом’якшується більш “добросердою і життєрадісною” лівою півкулею.

Швидше за все, у творчих людей велике значення має права півкуля, оскільки створення шедевра й ставлення інших до нього є мало експериментальним. Але водночас, наприклад, у поета образне сприйняття світу належить до функції правої півкулі, а здатність римувати слова перебуває у компетентності” лівої півкулі. У певному сенсі “логічна” ліва півкуля вченого “підкріплюється” правою, що сприяє інтуїтивному розкриттю таємниць природи. Але в такому разі висунуті інтуїтивні припущення правої півкулі мають бути пропущені через сито критичного аналізу лівої. Тобто отримання знань потребує одночасно того й того способу мислення.