Функціональна асиметрія кори великих півкуль

У результаті досліджень було встановлено, що:

• o ліва півкуля оброблює інформацію послідовно в міру надходження;
• o права – працює відразу з кількома входами одночасно, паралельно.

Імовірно, цим пояснюється той факт, що такий спосіб мислення як інтуїція, “прозріння”, – функція саме правої півкулі.

Ліва й права півкулі відрізняються за здатністю сприймати довкілля, оцінювати його, запам’ятовувати. Так, наприклад, у людей з розщепленим мозком виявлено міжпівкулеве розходження в здатності сприймати й відтворювати геометричні фігури. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою малює порівняно правильно уявлювані фігури. Водночас ліва півкуля з таким завданням справляється з великими труднощами, тобто в неї практично немає здатності до образного оцінювання довкілля. Разом з тим ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права нездатна.

При реєстрації ЕЕГ і її оброб-

Мал. 182. Кіркові взаємозв’язки діапазону частот β-ритму під час мисленнєвих операцій: розв’язання завдання на просторове (а), вербальне (б) мислення

ленні за допомогою комп’ютера можна зафіксувати в мозку співналаштованість нервових центрів, об’єднання їх для виконання того або того типу розумового процесу (мал. 182). Як видно з малюнка, фокус взаємодії, топографія їх специфічні для кожного типу виконуваної розумової операції. Під час абстрактно-вербальних процесів (б) зона мозку активується в лобових частках зліва, а під час образного мислення – у тім’яній ділянці справа. Тут чітко виявляється функціональна асиметрія участі другої і першої сигнальної системи.

Зазначені уявлення про функції мозку, його лівої і правої половини здебільшого збігаються з уявленнями про можливість виділення розумового й художнього типу людей. Підґрунтя логічного способу мислення – ліва півкуля, а образного, інтуїтивного – права.

Міжпівкулеві відмінності оброблення немовленнєвої (невербальної) інформації

Міжпівкулеві функціональні відмінності виявляються і при обробленні інформації, що надходить структурами, які належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний акт зору здійснюється при явному переважанні одного ока. У 60-70 % людей переважає праве око, у 30 %-ліве, і лише в 5-7 % випадків спостерігають симетрію зору. Провідне око визначає вісь зору, воно першим направляється до предмета, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком. Правші краще сприймають інформацію правим вухом. Латералізація звукової сенсорної системи виявляється унаслідок того, що її перехрещені шляхи, які спрямовуються до контрлатеральної половини мозку, могутніші, ніж неперехрещені. Асиметрія мозку полягає в тому, що ліва півкуля краще обробляє мовленнєву інформацію, тоді як права – невербальні звуки, музику. А от дізнавання предмета на дотик, відчутність відбувається чіткіше при використанні лівої руки, оскільки імпульсація від неї надходить у праву півкулю.

Таким чином, у більшості людей асиметрія виявляється у двох формах: право- і лівобічній. Лише незначна частина людства характеризується симетричністю оброблення інформації в корі півкуль великого мозку. Право- і ліворукість зумовлені спадково.

Відносність домінування лівої півкулі

Значення лівої півкулі в мовній функції, руховій функції правої руки й ноги породило уявлення про її домінування стосовно правої. її функції, пов’язані з організацією вищих форм Поведінки й мовлення, філогенетично наймолодші. Але зазначені уявлення варто сприймати з великими застереженнями. Правильніше говорити про взаємодоповнювальну спеціалізацію обох півкуль із переважанням мовних функцій у лівій. Нормальне функціонування мозку потребує постійної взаємодії обох півкуль. Саме існування мозолистого тіла означає необхідність такого тісного контакту.

Уміння застосовувати функцію правої півкулі можна образно порівняти з можливістю бачити зірки посеред дня. Сонце в цей час сяє так яскраво, що зірки, попри те що вдень вони перебувають на небокраї так само, як і вночі, стають невидимі. І лише коли сонце заходить, маємо змогу їх бачити. Подібно до цього вплив найостаннішого еволюційного надбання людини – домінантної лівої логічної півкулі, що грунтується на мовній функції, – відсуває на другий план здатність до інтуїтивного мислення правої півкулі. Цілком імовірно, що для наших предків інтуїтивність, характерна для теперішньої правої півкулі, була головним способом сприйняття світу обома половинками мозку.

Єдність мозку – підґрунтя ефективного оцінювання світу й організації процесу мислення

Визнаючи придатність обох способів мислення – право- і лівопівкулевого, варто все-таки поставити запитання, чи однакові їх ефективність і корисність для організму. Права півкуля, здатна до інтуїтивності при вловлюванні зв’язків зовнішнього світу, очевидно, може виявити й те, чого насправді немає. Унаслідок того, що скептичне й критичне ставлення до дійсності в неї відсутнє, суто “правопівкулеві висновки” можуть бути хибними або параноїдальними. Особливості аналітико-синтетичних процесів у півкулях мозку виявляються і при формуванні емоцій, пам’яті. (Латералізація вищого відділу емоційної системи формується вже до 5-7-го років життя.). Так, затінюючи половину зорового поля за допомогою спеціальних контактних лінз, можна вивчити емоційне сприйняття кінофільму під час надходження інформації окремо до кожної півкулі. Було виявлено, що, незважаючи на наявну при цьому часткову передачу інформації через мозолисте тіло, права півкуля сприймає світ значно неприємнішим, ворожим. Ліва півкуля емоційне ставлення до довкілля дає приблизно таке саме, як цілий мозок. Імовірно, у нормі в повсякденному житті негативізм правої півкулі значною мірою пом’якшується більш “добросердою і життєрадісною” лівою півкулею.

Швидше за все, у творчих людей велике значення має права півкуля, оскільки створення шедевра й ставлення інших до нього є мало експериментальним. Але водночас, наприклад, у поета образне сприйняття світу належить до функції правої півкулі, а здатність римувати слова перебуває у компетентності” лівої півкулі. У певному сенсі “логічна” ліва півкуля вченого “підкріплюється” правою, що сприяє інтуїтивному розкриттю таємниць природи. Але в такому разі висунуті інтуїтивні припущення правої півкулі мають бути пропущені через сито критичного аналізу лівої. Тобто отримання знань потребує одночасно того й того способу мислення.

Функціональна асиметрія мозку – це складна властивість мозку, що відображає розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями. Формування і розвиток цього розподілу відбувається в ранньому віці під впливом комплексу біологічних та соціокультурних факторів. Функціональна асиметрія півкуль є однією з причин існування у людини певної структури психіки.

Явище функціональної асиметрії цікавило здебільшого психофізіологів та нейропсихологів: Терцип X., Цекотто К., Кепалапте А., Доброхотова Т. О., Чуприков О.П., Семенович А.В., Харбург Е., які в своїх дослідженнях застосовували методи ЕЕГ (електроенцефалограми), ФІЛАТ (фізіотерапії латеральної) та інші. Саме ці дослідження і послужили основою для виявлення особливостей осіб з різною мозковою організацією: в першу чергу, це стосується їх емоційно-вольової сфери.

Більша частина людства – праворукі й лише 5-12% є ліворукими. Але варто пам’ятати, що й праворукі та ліворукі – це не однорідні групи. Серед них виділяють:

·         сильно ліворуких (лівшів, тобто, тих в кого ведучими є ліва рука, нога, та в яких спостерігається лівобічна сенсорна асиметрія);

·         ліворуких (в яких ведучою є ліва рука, а решта компонентів латерального профілю мають правобічну асиметрію);

·         амбідекстрів (в яких не виражена функціональна асиметрія, тобто немає домінуючої руки, ноги, та не виявлено сенсорної асиметрії; такі люди добре володіють як лівою, так і правою рукою) – ними часто стають перевчені лівші;

·         праворуких (людей з правою мануальною асиметрією, але з різними співвідношеннями сенсорної асиметрії та асиметрії ніг);

·         сильно праворуких (правшів, які мають правобічний латеральний профіль). 

Результати численних психофізіологічних досліджень дають змогу виділити такі принципові відмінності мозкової організації психічної діяльності праворуких та ліворуких.

1. Функціональна амбілатеральність. У правшів має місце виразний асиметричний тип церебрального міжпівкульного забезпечення психічних функцій. У лівшів мозкова міжпівкульна організація психічної діяльності набуває більш симетричного, амбілатерального, більш дифузного й, водночас, менш упорядкованого характеру. При цьому вони являють собою (на відміну від правшів) гетерогенну, низкопрогнозовану групу. Тільки у лівшів у дорослому віці зустрічається двостороння (в обох півкулях) представленість якого-небудь психологічного фактора. Це багато в чому й визначає одну з базових передумов їхнього компенсаторного потенціалу.

2. Дифузність і відносна роз’єднаність. У лівшів видозмінюється й внутрішньопівкульна організація психічних процесів. У правшів вона характеризується досить твердою співвіднесеністю конкретних психологічних ланок, факторів з конкретною зоною передніх або задніх відділів мозку. Але тут ми маємо справу з внутрішньопівкульною функціональною недиференційованістю, дифузністю. Іншими словами, певна зона мозку, що незмінно актуалізує в правшів свій специфічний внесок у протікання відповідної психічної функції, у лівшів може бути пов’язана з абсолютно іншим фактором. Так, наприклад, скроневі мовні області можуть не включатися у забезпечення мовної діяльності, надаючи це (повністю або частково) іншим зонам мозку. Одночасно вони можуть проявляти свою активність у тій області психічної діяльності, з якою ніколи не асоціюються в правшів.

3. Автономія гемісфер мозку. Винятковою рисою є тенденція до відносної функціональної роз’єднаності, автономії правої й лівої півкуль мозку. Відносна функціональна автономія півкуль мозку відбивається на поряд з вже зазначеними характеристиками – функціональною міжпівкульою амбілатеральністю, недиференційованістю та внутріпівкульною дифузністю.

4. Недостатня диференційованість підкірково-кіркових відношень. Унікальною характеристикою мозкового забезпечення психічної діяльності лівшів є специфічна саме для них картина взаємодії між кірковими й підкірковими системами мозку. У правшів вони функціонують, як правило, у послідовному, реципрокному, асинхронному режимі: більша активність підкірки інваріантно призводить до меншої активності кори (насамперед  її лобових відділів) і навпаки. У лівшів може спостерігатися досить часта картина одноразової, синхронної включеності підкіркових і кіркових систем мозку в забезпечення того або іншого психічного акту.

Будучи за філогенетичним віком більш давньою, ніж ліва, права півкуля функціонує за принципом безпосереднього почуттєвого й цілісного відображення дійсності. Для того, щоб права півкуля функціонувала, вона повинна зіткнутися з дійсністю безпосередньо (почуттєво).

Е. Голдберг у монографії «Керуючий мозок» характеризує взаємодію півкуль мозку як співвідношення новизни й «рутини». Він прийшов до висновку, що права півкуля відповідає за когнітивну (пізнавальну) новизну, а ліва – за когнітивну «рутину». Інакше кажучи, все, із чим стикається людина вперше, сприймається правою півкулею мозку, а все, чому людина навчилася, стає надбанням лівої й зберігається там у вигляді якихось паттернів (типових моделей).

Домінування півкуль зазвичай визначає найбільш розвинену область психічного – так, у правопівкульних краще розвинені емоції й інтуїція, у лівопівкульних – сприймання й мислення. Дуже заманливо зв’язати цю думку з відомими психофізичними характеристиками ліворуких людей – підвищеною лабільністю, емоційною чутливістю, високим творчим потенціалом, прагненням до нестандартних ситуацій.

Деякі дослідники доводять зв’язок правої півкулі з несвідомим у психіці людини. На користь цього висновку свідчить цілий ряд спостережень за поведінкою осіб, що перенесли операцію розділення півкуль. Так, коли одному з таких випробуваних потрібно було з’явитися на чергове психологічне обстеження, він з подивом виявив, що ніяк не може одягнутися: його права рука, пов’язана з «свідомою» лівою півкулею, застібала ґудзики на жакеті, а ліва рука, пов’язана із правою півкулею, розстібала їх. Пояснити цей факт можна тільки як прояв неусвідомленого бажання уникнути обстеження.

Встановлене також переважання системи модальності у людей з різною функціональною організацією: так, лівопівкульні найчастіше є візуалами (тобто, сприймають інформація за допомогою зорового аналізатора) та кінестетиками  (нюхове, тактильне, м’язове, смакове сприймання), а правопівкульні – аудіалами (слухове сприймання).

Переробка інформації правопівкульних відбувається спонтанно, в хаосі та миттєво. Вони мислять інсайтами, при чому не можуть пояснити, яким чином знайшли відповідь. І хоча такий підхід до мислення може здатися невірним і нераціональним, та його результати вражають точністю і доцільністю.

Як показали дослідження, творчий процес потребує від правопівкульних людей менших психофізіологічних затрат і відбувається на менш високому рівні додаткової активації мозку.

Ліва півкуля не лише відповідає за понятійне, конвергентне мислення, прогнозування подій та висування гіпотез, в ній представлена дискретна модель світу, розбита на окремі елементи. В семантичній пам’яті цієї півкулі зберігається соціальна система значимостей. Натомість, вважається, що права півкуля відповідає за синтетичну, симультанну (одночасну) діяльність мозку. Вона має справу не фігурою, а з фоном, не з центром уваги, а з периферією. Таким чином, права півкуля забезпечує не концентрацію, а розподіл уваги.

Ліва півкуля більшою мірою орієнтована на прогнозування майбутніх станів, а права – на взаємодію з досвідом та актуальними подіями.

Ліва півкуля більш активна під час виникнення мотивації щодо наближення до об’єкта, а права – в разі мотивації на уникнення (втечу).

В цілому, права півкуля є переважно сприймаючою (перцептивною), а ліва – виконавчою.

В ході багатьох досліджень вчені зробили висновки щодо зв’язку позитивних емоцій з лівою півкулею, а негативних – із правою. За даними X. Терцип і К. Цекотто, «вимикання» за допомогою барбітуратів однієї з півкуль дало такі результати: при дії на праву півкулю спостерігався ейфорично-маніакальний стан, а при дії правої півкулі – депресивний. Цей факт підтверджують дані ряду авторів (К. Клейст,  Лебединський, С. В. Бабенкова, А. Кепалапте). При ураженні правої півкулі у хворих спостерігається ейфорія, пустотливість, безтактність, неадекватність.

В.Д. Небиліцин вважав нейрофізіологічним субстратом загальної активності та емоційності лобні долі кори великих півкуль. При ураженні лобних долей знак емоційного порушення (зрушення в бік ейфоричної реакції) не залежить від сторони ураження. А при ураженні скроневих долей відмічаються депресивні переживання з відтінком страждання, при чому ураження лівої лобної долі супроводжується депресивними переживаннями, а лівої – страх, жах (О.П. Чуприков, 1979).

Співробітники Мічиганського університету зіставили показники «рукості» з показниками темпераменту й виявили перевагу в них таких показників, як гнів (емоційна нестриманість), страх (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений фон настрою, конформність (пасивне прийняття існуючого порядку речей), совісність, боязкість, естетична вразливість, чуттєвість, підвищений рівень тривожності.

  В одному з досліджень (в якому брали участь чоловіки молодого віку) було виявлено зростання негативних емоційно-оціночних характеристик в міру посилення ознак правопівкульного домінування, що було розцінене як зниження толерантності до емоційного стресу.

Використовуючи в якості показника пробу «перехрест рук», Москвін на основі психодіагностичного тесту Л.Т.Ямпольського виявив:

·                    у чоловіків з правим показником проби підвищені показники за шкалами «розгальмованість», «подразникова слабкість», «загальна активність», «комунікабельність», «тривожність», «паранойяльніясть», «іпохондрія», «фобії»;

·                    у чоловіків з лівим показником проби  – за шкалами «підозріливість», «шизоїдність», «гіпотимія», «інтрапсихічна дезорганізація», «конформність», «совісливість», «сенситивність».

При лікуванні хворих методом ФІЛАТ (фізіотерапія латеральна) – латеральна (через руку) субсенсорна електростимуляція  – здійснювався активізуючий вплив на одну з півкуль. Стимуляція лівої півкулі призводить до підвищення психічної активності (можливі навіть прояви ейфорії), психомоторного пожвавлення, а стимуляція правої проявляється у вигляді релаксації, заспокоєння, розслабленості.

 Педагоги та психологи, в свою чергу,  виділяють ряд наступних особливостей емоційної сфери своїх ліворуких:

  підвищена емоційна чутливість;

 високий рівень креативності;

  яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості;

  дратівливість й вразливість;

  схильність до різних страхів (боязкість);

 низький рівень самоконтролю;

знижений емоційний фон (переважання поганого настрою);

 совісність;

  підвищений рівень тривожності;

естетична чутливість. 

З огляду на це, варто звернути увагу на деяку специфічність асоціацій лівшів та їх різноманітність. Проте, це може бути не лише особливістю емоційної сфери, а й свідченням образності (у випадку правопівкульної асиметрії) та конкретності (у випадку лівопівкульної асиметрії) мислення.

Люди, що часто переживають позитивні емоції, можуть так само часто відчувати і негативні емоції. Тобто, позитивні і негативні емоції можуть бути незалежними факторами, а не протилежними полюсами одного параметру.

В будь-якому разі, кожна людина має потенціал позитивної й негативної енергії. Каталізатором для виходу цієї енергії є  умови середовища, у яких існує конкретна особистість. Некомфортні або навіть ворожі умови соціуму провокують у лівші сплеск негативної енергії. Людина може стати неконтрольованою, а при частому повторенні стресогенного впливу або при великій  його тривалості в часі перерости в стійкі негативні якості особистості або схильності до різних патологій. Проте у більшості випадків, завдяки високій гнучкості мозкових структур, можливі негативні наслідки зводяться до мінімуму, забезпечуючи тим самим успішну адаптацію.