Будова та функції кори головного мозку
Одним з найважливіших органів, що забезпечують повноцінне функціонування людського організму, є головний мозок, пов’язаний зі спинним відділом і мережею нейронів у різних частинах тіла. Завдяки такій зв’язку забезпечується синхронізація розумової активності з моторними рефлексами і областю відповідає за аналіз сигналів, що надходять. Кора головного мозку являє собою шарувату в горизонтальному напрямку освіта. У його складі знаходяться 6 різних структур, кожна з них має специфічну щільність розташування, кількість і розміри нейронів. Нейрони являють собою нервові закінчення виконують функцію зв’язку між частинами нервової системи при проходженні імпульсу або в якості реакції на дію подразника. Крім шаруватої в горизонтальному напрямку структури, кора головного мозку пронизана безліччю відгалужень нейронів, розташованих по більшій частині вертикально.
Вертикальна спрямованість відгалужень нейронів формує структуру пірамідальної форми або утворення у вигляді зірочки. Безліч відгалужень короткого прямого або ветвящегося типів пронизують, як шари кори у вертикальному напрямку, забезпечуючи зв’язок різних відділів органу між собою, так і в горизонтальній площині. За напрямом орієнтації нервових клітин прийнято виділяти відцентрові і доцентрові напрямку зв’язку. В цілому, фізіологічна функція кори крім забезпечення процесу мислення і поведінки полягає в захисті півкуль головного мозку. Крім цього, на думку вчених в результаті еволюції мало місце розвиток та ускладнення структури кори. При цьому спостерігалося ускладнення будови органу в міру налагодження нових зв’язків між нейронами, дендритами і аксонами. Характерно те, що в міру розвитку інтелекту людини, виникнення нових нейронних зв’язків відбувалося вглиб структури кори від зовнішньої поверхні до ділянок розташованих нижче.
Функції кори ↑
Кора головного мозку має середню товщину 3 мм і досить велику площу за рахунок наявності сполучних каналів з центральною нервовою системою. Сприйняття, отримання інформації, її обробка, прийняття рішення і його здійснення відбувається завдяки безлічі імпульсів, що проходять через нейрони за типом електричної ланцюга. В залежності від безлічі факторів в корі відбувається генерація електричних сигналів потужністю до 23 Вт. Ступінь їх активності визначається станом людини і описується показниками амплітуди та частоти. Відомо, що більша кількість зв’язків знаходиться в галузях, що забезпечують більш складні процеси. При цьому всім кора головного мозку не є завершеною структурою і знаходиться в розвитку протягом всього життя людини в міру розвитку його інтелекту. Отримання і обробка надходить у мозок інформації забезпечує ряд фізіологічних, поведінкових, психічних реакцій завдяки функціям кори, серед яких:
Слід відзначити недостатню вивченість місця і ролі передніх відділів кори на забезпечення функціонування людського організму. Про цих ділянках відомо про їх низької чутливості до зовнішніх впливів. Наприклад, дія на них електричних імпульсів не викликало прояви вираженої реакції. На думку деяких фахівців, до функцій цих ділянок кори відноситься самосвідомість особистості, наявність і характер її специфічних особливостей. У людей з пошкодженими передніми ділянками кори спостерігаються процеси асоциализации, втрата інтересів в області трудової діяльності, власного зовнішнього вигляду і думки в очах інших людей. Іншими можливими ефектами можуть стати:
Будова шарів кори головного мозку ↑
Виконуються органом функції, такі як координація півкуль, розумова і трудова діяльність багато в чому обумовлена будовою його структури. Фахівці виділяють 6 різних типів шарів, взаємодія між якими забезпечує роботу системи в цілому, серед них:
Різні верстви, що входять до складу кори відрізняються між собою формою, розташуванням і призначенням складових їх структур. Взаємозв’язок нейронів зірчастого, пірамідальної, гіллястого і веретеноподібної типів між різними покривами утворюють понад 5 десятків, так званих полів. Незважаючи на те, що чіткі межі полів відсутні, їх спільна дія дозволяє регулювати безліч процесів пов’язаних з отриманням нервових імпульсів, обробкою інформації та виробленням відповідних реакцій на подразник.
Простий спосіб від алкоголізму Алкоголік більше не зможе навіть випити чарку, якщо в їжу підсипати йому це… Читати далі…
Моментальний замовлення
Області кори головного мозку ↑
По виконуваних функцій у цій структурі можна виділити три області:
- Зона, пов’язана з обробкою імпульсів, одержуваних через систему рецепторів від органів зору, нюху, дотику людини. За великим рахунком більшість рефлексів пов’язаних з моторикою забезпечують клітини пірамідальної структури. Забезпечують за допомогою дендритних структур і аксонів зв’язок з м’язовими волокнами та спинномозковим каналом. Ділянка, що відповідає за прийом м’язової інформації, має налагоджені контакти між різними верствами кори, що важливо на етапі коректного трактування надходять імпульсів. Якщо кора головного мозку уражається на цій ділянці, це може призвести до розладу узгодженої роботи сенсорних функцій і дій, пов’язаних з моторикою. Візуально розлади рухового відділу можуть проявлятися у відтворенні мимовільних рухів, тремтіння, судоми, у більш складній формі призводити до знерухомлення.
- Область сенсорного сприйняття відповідає за обробку надійшли сигналів. За структурою вона являє собою взаємопов’язану систему аналізаторів для встановлення зворотного зв’язку на дію стимулятора. Фахівці виділяють ряд областей, які відповідають за забезпечення чутливості до сигналів. Серед них, потилична забезпечує зорове сприйняття, скронева-пов’язана зі слуховими рецепторами, зона гипокампа з нюховими рефлексами. Район, який відповідає за аналіз інформації смакових стимуляторів, розташований в області тімені. Там же локалізуються центри, що відповідають за отримання і обробку тактильних сигналів. Сенсорна здатність знаходиться в прямій залежності від кількості нейронних зв’язків в цій ділянці, в цілому ці зони займають до п’ятої частини загального обсягу кори. Ушкодження цієї зони тягне за собою спотворення сприйняття, що не дозволяє виробити відповідний сигнал адекватний діючого на нього подразника. Наприклад, порушення роботи слухової зони не обов’язково призводить до глухоти, але може викликати ряд ефектів спотворюють коректне сприйняття інформації. Це може виражатися в нездатності вловлювати довжину або частотність звукових сигналів їх тривалість і тембр, порушення фіксації впливів з невеликим часом дії.
- Асоціативна зона здійснює контакт між сигналами, що отримуються нейронами в сенсорній області і моторикою, що представляє собою реакцію. Ця ділянка формує осмислені поведінкові рефлекси, забезпечує їх практичну реалізацію і займає більшу частину кори. По району локалізації можна виділити передні ділянки, розташовані в лобових частинах і задні, які займають простір між зоною скронь, тімені і потилиці. Для людини характерно більший розвиток задніх ділянок районів асоціативного сприйняття. Асоціативні центри відіграють ще одну важливу роль, забезпечують реалізацію і сприйняття мовленнєвої діяльності. Пошкодження переднеассоциативной області призводить до порушення можливості виконання аналітичних функцій, прогнозування на підставі наявних фактів або попереднього досвіду. Порушення роботи зони задній асоціації ускладнює орієнтацію людини в просторі. Також ускладнює роботу абстрактного об’ємного мислення, конструювання і правильного трактування складних зорових моделей.
Наслідки пошкоджень кори мозку ↑
До кінця не вивчено є забудькуватість одним з порушень, пов’язаних з пошкодженням кори головного мозку? Або ці зміни пов’язані з нормальним функціонуванням системи за принципом руйнування цих зв’язків. Вченими доведено, що за рахунок взаємозв’язку нейронних структур між собою при пошкодженні однієї з названих областей може спостерігатись часткове і навіть повне відтворення її функцій іншими структурами. У разі часткової втрати здатності до сприймання, переробки інформації або відтворення сигналів, система може деякий час залишатися працездатною, володіючи обмеженими функціями. Це відбувається за рахунок відновлення зв’язків між не зазнали негативного впливу ділянками нейронів за принципом розподільної системи. Проте можливий і зворотний ефект при якому пошкодження однієї із зон кори може призвести до розладу декількох функцій. У будь-якому випадку, порушення нормальної роботи цього важливого органу є серйозним відхиленням, при виникненні якого необхідно негайно вдатися до допомоги фахівців, щоб уникнути подальшого розвитку розлади.
Серед найбільш небезпечних порушень роботи цієї структури можна виділити атрофію, пов’язану з процесами старіння і відмирання частини нейронів. Найбільш використовуваними методами діагностики є комп’ютерна та магнітно-резонансні види томографії, энцефалография, дослідження за допомогою ультразвуку, проведення рентгену та ангіографії. Слід зазначити, що сучасні методи діагностики дозволяють виявити патологічні процеси в роботі мозку на ранньому етапі, при своєчасному зверненні до фахівця в залежності від виду порушення існує ймовірність відновлення порушених функцій.
Автор: Ковальов Олександр
Источник
Головний мозок (encephalon) – вищий відділ ЦНС, який розміщується в порожнині черепа. Середня вага у дорослих – 1300-1500 г (2,2% від маси тіла), у новонародженого – 330-400 г. Прогресивний розвиток мозку в людини зумовлений впливом таких соціальних чинників, як праця і членороздільна мова.
Будова головного мозку:
■ вкритий трьома мозковими оболонками – твердою, м’якою і павутинною;
■ складається з 5 відділів: великого (кінцевого), проміжного, середнього, заднього і довгастого;
■ проміжний, середній, довгастий відділи і міст утворюють стовбур головного мозку, нижня поверхня півкуль і стовбурова частина називаються основою мозку,
■ сіра речовина розміщена на периферії (кора великого мозку і мозочка), а біла – в глибині; у стовбурі сіра речовина у вигляді ядер;
■ від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів”,
■ через увесь стовбур головного мозку проходить сітчастий утвір (ретикулярна формація) – особливе скупчення нейронів, яке здійснює регуляцію збудливості і тонусу відділів ЦНС;
■ навколо верхньої частини стовбура розміщена лімбічна система (первісний мозок) – сукупність структур (морський коник, мигдалеподібне тіло, поясна закрутка, прозора перегородка), які беруть активну участь у підтриманні гомеостазу, вияві інстинктів, модуляції поведінки, виходячи з внутрішніх потреб організму.
Головний мозок людини
Внутрішня будова спинного мозку: 1 – сіра речовина спинного мозку; 2 – біла речовина спинного мозку; 3 – спинномозковий канал; 4 – передній корінець нерва; 5 – задній корінець нерва; 6 – синапс; 7 – волокно чутливого нерва; 8 – волокно рухового нерва; 9 – тіло чутливого нейрона; 10 – вставний нейрон; 11 – тіло рухового нейрона; 12 – скелетний м’яз; 13 – шкірний рецептор
Будова і функції відділів головного мозку людини
Відділ | Будова | Функції |
Довгастий мозок (myelencephalon) | Ядра (нервові центри функцій). Заднє судинне сплетіння. Перехрест (хіазма) провідних шляхів. IV шлуночок. Ретикулярна формація. Ядра V/II-XII пар ЧМН | Регуляція життєво важливих функцій: дихання, серцево-судинної діяльності, слиновиділення, шлункового соковиділення, жування, ковтання, кашлю, блювання та ін. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організми |
Задній мозок (metencephalon) | Вароліїв міст. Мозочок: дві півкулі з черв’яком і власною корою. Ретикулярна формація. Ядра V-VII пар ЧМН | Проведення нервових імпульсів. Координація рухів, регулювання рівновагу тіла і підтримання тонусу м’язів. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організму |
Середній мозок (mesencephalon) | Дах із 4-горбиковим тілом: ■ верхні горбики; ■ нижні горбики. Ніжки мозку з ядрами: ■ червоне ядро; ■ чорна субстанція. Ретикулярна формація. Ядра III-IV пар ЧМН | Регуляція тонусу скелетних м’язів. Первинний зоровий центр (рухи очей, акомодація, зміна просвіту зіниць). Первинний слуховий центр (напруження перетинки, слухових кісточок). Регуляція пози і рухів тіла. Гальмує рухову активність спинного мозку. Координація руху кінцівок. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси цілісного організму |
Проміжний мозок (diencephalon) | Таламус (специфічні та неспецифічні ядра). Гіпоталамус (сірий горб, соско ви дне тіло й лійка) з ядрами. Епіфіз. Гіпофіз. IV шлуночок. Ретикулярна формації. Ядра II пари ЧМН | Аналіз, розподіл і перемикання інформації на різні ділянки півкуль від органів тіла. Вищий центр больової чутливості Вищий центр регуляції вегетативних функцій: терморегуляція,, регуляція обміну речовин, діяльності серця, ЗВС, сну, бадьорості, гомеостазу та ін. Регуляція збудливості і тонусу ЦНС. Організовують рефлекси організми |
Кінцевий мозок (telencephalon) | Великий мозок ■ великі півкулі з корою. Базальні ядра ■ смугасте тіло і бліда куля. 1 та II бічні шлуночки. Ядра I пари ЧМН | Сприйняття, перетворення сигналів з довкілля та формування відповіді. ВИД (пам’ять, мислення, мова, свідомість). Підсвідома нервова діїльність Є вищими відділами екстрапірамідальної системи, що забезпечує умовнорефлекторну діяльність скелетних м’язів. Організовують рефлекси організму |
Великі півкулі головного мозку – утвори великого (кінцевого) мозку. Права і ліва півкулі складаються із сірої речовини, що утворює кору і підкірку (сукупність ядер), та білої речовини, яка міститься під корою. Кора півкуль – шар сірої речовини на поверхні півкуль, який є осередком всіх вищих функцій, носієм людського інтелекту. Товщина кори – 1,3-4,5 мм, площа – 2000-2500 см2; кількість клітин – близько 14 млрд. У корі головного мозку людини за сучасною класифікацією розрізняють давню (paleocortex), стару (archeocortex) і нову кору (neocortex), а також кору перехідного характеру – проміжну, або середню (mesocortex). Вивченням мікроскопічної будови кори займається наука, що називається архітектонікою кори великого мозку. Систематичне вивчення будови кори великого мозку почалося наприкінці
XIX століття. Одним із перших дослідників мікроскопічної будови кори був видатний український учений, професор Київського університету Володимир Олексійович Бец. Його праці мали особливо велике значення для розвитку цитоархітектоніки кори. Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, нас дуже складну будову. Починаючи з поверхні кори, у глибину клітини утворюють декілька шарів, розміщених у певній послідовності, як це було встановлено В. О. Бецом ще в 1874 році. Залежно від філогенетичного походження окремі ділянки кори містять різну кількість шарів, які відрізняються будовою, формою, розмірами та розташуванням нервових клітин і волокон. Лише нова кора має типову шестишарову будову. Давня, стара і проміжна кора мас значно простішу будову і містить значно меншу кількість у Їхньому складі клітинних шарів.
На поверхні кори виділяють чутливі, рухові й асоціативні зони, які відрізняються за будовою і функціями: 1) шкірно-м’язово зона – позаду від центральної борозни; 2) рухова – спереду від центральної борозни; 3) слухова – скронева частка; 4) нюхово – скронева частка; 5) смакова – скронева частка; б) зорова – потилична частка; 7) мовна – представлена в ділянках лобової, скроневої, тім’яної часток. Асоціативні зони поєднують діяльність рухових і сенсорних зон, з їх діяльністю найбільше пов’язані вищі психічні функції: пам’ять, мова, мислення, свідомість та ін. Кора півкуль є осередком усіх вищих функцій організму (абстрактне мислення, свідомість, вищі емоції та ін.), носієм людського інтелекту, матеріальною основою психічної діяльності людини. Вона забезпечує здійснення складних рефлекторних реакцій, які складають основу вищої нервової діяльності (пам’ять, емоції, мислення та ін.).
Зв’язок між півкулями здійснюється через мозолисте тіло. Серед щілин, борозен, звивин поверхні півкуль виділяють три найбільших борозни: центральну, бокову і потилично-тім’яну. Ці борозни відділяють у кожній півкулі 4 основних частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу. Усередині півкуль розташовані 4 шлуночки, які з’єднані з іншими порожнинами ЦНС, і утворюють разом єдину гідродинамічну систему.
Источник